середу, 18 березня 2015 р.

Світ захоплень наших читачів.

 В Зіньківській районній бібліотеці для дітей  оселилась справжнісінька  казка. Виставку  авторської текстильної ляльки відкрили в читальному залі. Майстри Зіньківщини представили свої авторські роботи, серед яких казкові герої, автентичні та портретні ляльки. 

Виготовлення текстильної ляльки сягає глибоких українських традицій, колись такі іграшки були чи не в кожній домівці і вважались оберегами. Дещо призабуте, це рукоділля сьогодні стає одним із найпопулярніших хобі багатьох жінок.  Адже ідеї та образи самі приходять в голову. Спеціалістиговорять, що такі рукотворні, не "конвеєрні" вироби сьогодні надзвичайно актуальні. Адже лялька – не просто іграшка, це – інструмент виховання дитини. 




 У свої роботи майсти вкладають  талант скульптора, модельєра, перукаря і навіть режисера. Кожна лялька виконана в єдиному екземплярі, відповідно - з індивідуальним характером, та настроєм. Як і всі митці, автори дотримується власного стилю.

 

Будь-яка авторська лялька не просто створюється, вона – народжується.  

 Захоплення викликає кожна лялька зроблена умілими руками майстринь, в кожну ляльку майстриня вклала свою любов, кожна лялька має свій характер. Ось хоча б цей усміхнений Кирило з повним мішком грошей.

 

Весняний їжачок дарує квіти, щоб створити весняний настрій.

 

В компанії вони теж почувають себе дуже добре. Бабуся наділа окуляри і в`яже на спиця, Кирило рахує грошенята, казковий Алладін тільки що виліз із своєї лампи, Кухар присів відпочити після трудового дня.



Веселий домовий.


Дівчинка.



Веселий кухар.

 

Бабуся Яга прилетіла в ступі.



Бабуся Марія.

 

Бібліотекарі планують самі навчитися виготовляти такі ляльки і влаштовувати майстер-класи для дітей.



понеділок, 16 березня 2015 р.


Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу,  відвідувала літературну студію при журналі "Дніпро".
У 1946 р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила 1956 р., а в 1957р. вийшла перша книжка її поезій "Проміння землі",  збірка "Вітрила"  -  у 1958 р., у1961р. — збірка "Мандрівки серця", у 1962 р.  - збірка "Зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили  до 1977 р.  Поетеса писала "в шухляду". Це тоді були написані  "Берестечко",  "Маруся Чурай", і вірші, що склали книжки "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". У 1963 р. разом із А. Добровольським Ліна Костенко створила сценарій фільму "Перевірте свої годинники". У 1965 р., коли почались арешти української інтелігенції, Ліна Костенко підписувала листи протесту, а коли у Львові судили В'ячеслава Чорновола та його друзів, вона була на процесі. 1969 р. Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку "Поезії", до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у "самвидаві" через заборону комуністичною цензурою. Ще одна збірка "Княжа гора" була розсипана у 1972 р., що не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими. 1977 р. надрукована збірка Ліни Костенко "Над берегами вічної ріки", через два роки роман у віршах "Маруся Чурай", а у 1980 р. — збірка "Неповторність". 1987 р. вийшла збірка "Сад нетанучих скульптур". За роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" поетеса отримала Державну премію України імені Т.Г. Шевченка. Збірка "Вибране" побачила світ 1989 р. За книжку "Інкрустації", видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира. У 1999 р. був написаний історичний роман у віршах "Берестечко" і окремою брошурою видана лекція "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала", прочитана 1 вересня 1999 р. в Києво-Могилянській академії. 2000 р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги.
В читальному залі Зіньківської районної бібліотеки для дітей відбувся вечір-портрет "Я вибрала долю сама" до 85-ї річниці від дня народження Ліни Костенко. Учні 6-А класу Зіньківської СШ№2 із задоволенням ознайомилися із життєвим і творчим шляхом письменниці, прослухали вірші Ліни Костенко.



Перегляд літератури "Полум`яне слово щирої українки" до 85-ї річниці від дня народження Ліни Костенко.

пʼятницю, 13 березня 2015 р.

Увага: конкурс!
«Книга пам`яті мого роду»

Юний друже!
У 2015 році відзначається 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. З цієї нагоди Українська асоціація працівників бібліотек для дітей, Національна бібліотека України для дітей під патронатом Міністерства культури України проводять Всеукраїнський сімейний конкурс «Книга пам’яті мого роду».
Головною метою конкурсу є формування у підростаючого покоління високої патріотичної свідомості, виховання шанобливого ставлення до пам’яті про Перемогу і ветеранів ІІ світової війни, збереження та усвідомлення знань про історію свого роду, своїх предків, виховання на цій основі поваги до старших поколінь та їхнього вкладу у відстоювання незалежності України.
У конкурсі беруть участь діти у 2-х вікових категоріях:
читачі-учні 6-11 років,
читачі-учні 12-16 років.
Конкурс проводиться у двох номінаціях: сімейні книги пам’яті та відеокниги.
Учасники Конкурсу кожної номінації та вікової категорії разом з батьками готують книгу пам’яті свого роду, яка має бути гарно оформленною, за змістом і жанром - за такими напрямами: родинні історії або розповіді про представників родини, які брали участь у Другій світовій війні – на фронті, в тилу, в партизанських загонах, в підпіллі, були вивезені до Німеччини.
Книга пам’яті в паперовому вигляді має бути виконана на аркушах формату А4 за допомогою різних технік, з використанням будь-яких матеріалів.
Відеокнига виконується в форматі mp3, тривалістю не більше 5 хв. з використанням фотоматеріалів, спогадів.
Зіньківська района бібліотека для дітей запрошує до участі у Конкурсі всіх бажаючих.
Останній термін подання робіт  –15 квітня 2015 року.

Із співучого чистого джерела Григора Тютюнника (До 35-ї річниці із дня смерті письменника)





Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. в с. Шилівка Зіньківського р-ну  Полтавської обл. Григір — літературне ім’я письменника, що відрізняло його від  брата Григорія Тютюнника (1920–1961) — відомого українського прозаїка. Батько письменника, Михайло Васильович, був репресований як „ворог народу”, із таборів не повернувся. Шестирічний Григір виховувався в родині дядька на станції Щотове Луганської області. Коли розочалася війна і дядько пішов на фронт, одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішки помандрував окупованою територією до рідного села Шилівка до матері. Було це в 1942 році. Після війни Григір закінчив п’ятий клас і став учнем Зіньківського ремісничого училища. Після закінчення училища він одержав спеціальність слюсаря й став працювати на заводі в Харкові. Проте невдовзі Григір захворів і змушений був повернутися в рідне село. Працював у колгоспі, потім поїхав на Донбас. Там працював слюсарем на будівництві, а згодом — в автоколоні при шахтобуді. У 1951–1955 рр.служив радистом на Тихоокеанському флоті. У цей період Григір Тютюнник активно зайнявся самоосвітою, приділяючи особливу увагу літературі та математиці. Після демобілізації він працював токарем в залізничному депо на Луганщині й одночасно здобував середню освіту у вечірній школі робітничої молоді. „А далі щасливі п’ять років навчання в університеті на філологічному факультеті — те, що я й любив”, — писав в автобіографії письменник.
По закінченні Харківського університету (1962) Григір Тютюнник упродовж року вчителював на Донбасі, наприкінці 1963 р. переїхав до Києва і працював на редакторсько-видавничій роботі у газеті „Літературна Україна”, а згодом — на кіностудії ім. О. Довженка та у видавництвах „Молодь” і „ Веселка”. Він був одружений і мав двох синів. З середини 70-х років Григір Тютюнник повністю присвячує себе літературній творчості. Як зауважував  Борис Олійник, „... в літературу прийшов уже збагачений досвідом чоловік, за плечима якого було ціле життя, з усіма його здобутками й видатками, котрий знав ціну окрайця хліба і вірив на слово лиш у тому разі, коли воно було оплачено валютою діла. Рано вийшовши на самостійну життєву дорогу, Григір Тютюнник і в літературі без поспіху, з належною робочій людині надійністю прокладав власний шлях”.
Перше опубліковане в 1961 році оповідання Григора Тютюнника „В сутінки” народилося з його листа до дружини. Він з таким щемливим болем розповів їй про драму своєї родини, що й сам не помітив, як з-під його пера вийшла викінчена художня річ. Перша книжка його оповідань „Зав’язь” вийшла у світ у 1966 році.
Творча спадщина Григора Тютюнника налічує близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей, спогадів. Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовної убогості. Це й стало темою  його творів: „Найдорожчою темою, а отже й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах”. Людей з такою душею письменник змалював чи не в кожному творі.  З великою і ніжною любов’ю письменник змалював дітей, що виявляли силу духу, яка не кожному й дорослому до снаги в оповіданні „Смерть кавалера” та повісі „Облога”, „Климко”, „Вогник далеко в степу”. За дві останні повісті Григору Тютюннику в 1980 році було присуджено літературну премію імені Лесі Українки.

В читальному залі Зіньківської районної бібліотеки для дітей пройшла літературна година "Із співучого джерела" до 35-ї річниці від дня смерті Григора Тютюнника.



Перегляд літератури "З вірою в любов і милосердя" по творчості Григора Тютюнника.