Василь
Симоненко - журналіст, поет, громадянин
Якщо березень асоціюється у свідомості українців із ім’ям
Тараса Шевченка, то січень проходить в Україні під знаком Василя Симоненка. 8 січня цього року йому
виповнилося б 80 років.
Василя Симоненка важко уявити старим. Він не встиг ані
зістаритися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Симоненко пішов із життя в 28...
І хоча за життя поета встигло вийти всього дві книги -
збірка поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотрон» (1963),
його сучасники вже тоді усвідомлювали - Україна втратила Поета.
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в
селі Біївка Лубенського району на Полтавщині. Виховувала його мати й дідусь -
батько, залишивши дружину з маленьким сином, пішов із сім'ї. У 1952 році
Василь, закінчивши з золотою медаллю середню школу в селі Тарандинцях, вступив
на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
16.XI.1962