пʼятниця, 7 травня 2021 р.

                   Дитячі долі обпалені війною

                  (Віртуальні спогади про Другу світову війну за сторінками письменників)



Я ж – дитина

Я – пташина

Неоперене пташеня.

На війні, де кров і сльози,

Я із першого дня,

Я із першого дня –

До останнього дня.

(Микола Сом)


З кожним роком все далі від нас героїчні й трагічні роки Другої світової війни. Ця війна була тяжким випробуванням, яке наша країна витримала з честю.

Друга світова війна, складовою частиною якої була Німецько-радянська війна, тривала цілих шість років. Україна опинилася в центрі гігантської битви. Понад 40 місяців – з червня 1941-го по жовтень 1944 року на її території лилася кров, знищувалися матеріальні й культурні цінності.

Гітлерівські загарбники розраховували, скориставшись раптовістю удару, жорстоким ставленням до мирного населення, зламати волю і здатність армії і народу чинити опір. Але вони прораховувалися і зустрілися з масовим героїзмом українського народу. Разом із дорослими на бій з фашистами за рідну землю вийшли діти. Вони боролися в підпіллі, в партизанських загонах, на фронтах, працювали в тилу. Своєю безстрашністю і жертовністю вони дивували дорослих – не усвідомлювали чи не замислювалися, що смерть – це назавжди. В роки Другої світової війни всього загинуло 13 млн дітей.

У всі часи, в усіх війнах були вбиті і полонені, але в жодній війні так не страждали діти. На окупованих фашистами територіях вони терпіли голод, приниження, жорстке поводження гітлерівців. Разом із дорослими їх вивозили у концентраційні табори в Німеччину. Там їх розлучали з матерями, морили голодом, примушували непосильно працювати, проводили жахливі медичні експерименти, спалювали в крематоріях.



І все ж війна з фашистами закінчилася. Повернулися всі солдати – живі і убиті – навіки в нашу пам'ять. Тільки дитинство, вбите жорстокою війною, ніколи не повернеться. Дорослі ж так і не навчилися берегти дитинство. Війни і в ХХІ столітті палають у світі й досі і на миролюбивій українській землі також.





Наступні книги, які будуть представлені вашій увазі, розкажуть вам про лихоліття часів Другої світової війни.




Багряний, І. П. Людина біжить над прірвою / І. П. Багряний. –  К. : Школа, 2009. – 320 с. – (Бібліотека шкільної класики). 

Роман І. Багряного «Людина біжить над прірвою» дає повне уявлення про жахливі сторінки історії українського народу – сталінські репресії 30-х років і гітлерівські «порядки». Молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, між двома фронтами, і є людиною, яка біжить над прірвою. Ці фронти захоплюють у своє немилосердно стискаюче коло піщинку на полі жорстокої історії, намагаючись її стерти з лиця життя, а вона підхоплюється, зривається силою своєї віри в незнищенність свого маленького, але власного «я» і перемагає. Для старшого шкільного віку.




Гончар, О. Т. Людина і зброя / О. Т. Гончар. –  Харків:  Фоліо, 2007. – 318 с. – (Українська література). 

Колись, у той час, як омріяна Перемога була вже зовсім близько, Олесь Гончар пообіцяв товаришам: «Якщо тільки залишуся живим, я напишу про вас!». І письменник дотримався свого слова. Роман «Людина і зброя» - це вшанування пам’яті загиблих друзів, учорашніх школярів та студентів, які пішли на війну, щоб захистити тих, хто залишився вдома… Для старшого шкільного віку.




Довженко, О. П. Вибрані твори / О. П. Довженко. –  К. :  Сакцент Плюс, 2004. – 512 с. 

До книги ввійшли кіноповісті “Україна в огні”, “Повість полум’яних літ”, “Зачарована Десна”, “Щоденник” та інші твори письменника. Вся творчість митця воєнних років розцінюється літературознавцями як «велика книга боротьби народу». Основу її складають «Україна в огні» та «Повість полум’яних літ». Яскраві факти з побаченого на фронті, почутого з вуст партизанів і людей, які були на окупованій території, Довженко занотовував у щоденнику і використав потім при написанні “України в огні”. Кіноповість “Україна в огні” Олександра Довженка присвячена подіям Другої світової війни, долі сільської родини та простих селян. Для старшого шкільного віку.




Довженко, О. П. Повісті полум’яних літ / О. П. Довженко. –  К. :  Центр навчальної літератури, 2020. – 130 с. 

У грудні 1943 р. Довженко зазначив у щоденнику, що хоче написати «новий сценарій про народ. І не буду я його писати ні про двічі героїв, ні про тричі зрадників…, а напишу я сценарій про простих людей, звичайних, отих самих, що звуться у нас «широкими масами”, що понесли найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів. Напишу, як їм жити і що робити, і як і що думати, щоб краще жилося після війни…» Ця творча самонастанова була реалізована у “Повісті полум’яних літ”. Для старшого шкільного віку.

Три повісті Григіра Тютюнника “Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу”, в центрі яких діти війни, мають автобіографічну основу та схожих героїв… У Харитона, Климка і Павла багато спільного в характері, життєсприйманні, але в них різна доля.




Тютюнник Г. Вогник далеко в степу:  повість / Г. Тютюнник // Облога: вибрані твори / Г. Тютюнник ; передм., упоряд. та прим. В. Дончика. —  Київ, 2004. —  С. 425-473. — (Бібліотека Шевченківського комітету). 

У повісті рукою талановитого майстра змальовано тяжкі перші повоєнні роки в Україні. Розповідь ведеться від першої особи – головного героя п’ятнадцятилітнього Павла. Просто і невимушено письменник показує велич душі хлопця і його мачухи – тітки Ялосовети, яка овдовіла, але хоче поставити на ноги Павлика. Його не прийняли до ремісничого училища, сказали, що малий, і тітка гірко плаче: «А їсти що? Хліба намолотили тільки в державу і то не хватило до плану». Другого дня вона сама повела Павла до директора училища: «Тітка Ялосовета одразу заплакала, почала розказувати, що хату нашу «вкинуло бомбою в річку», що живемо ми в тій хаті, як у норі, одягатися ні в що, їсти теж не дуже…

– Він слухняний, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко, самі ловкі оцінки». Так Павло разом із друзями, трьома Василями, почав навчатися і заробляти на хліб. Щодня хлопці ходили по вісімнадцять кілометрів до училища. Розповідає автор книжки і про перше кохання – у Павла закохана Маня, але він соромиться цього першого почуття.




Тютюнник Г. Климко:  повість / Г. Тютюнник // Облога : вибрані твори / Г. Тютюнник ; передм. упоряд. та прим. В. Дончика. —  Київ, 2004. —  С. 383-425. — (Бібліотека Шевченківського комітету). 

Хлопчик - сирота Климко жив із дядьком Кирилом, який працював машиністом на станції. Климко ходив до школи, опікувався домашнім господарством і дуже цінував пройняту взаємоповагою і щирістю чоловічу дружбу з дядьком. Війна вдруге осиротила хлопця – дядько раптом загинув. Климко не шукав підтримки у дорослих, а навпаки намагався допомогти іншим. Разом із своїм другом Зульфатом хлопець взяв на себе відповідальність допомагати вчительці і її новонародженій доньці. Разом обладнали для них житло, зробили колисанку для маленької, добували харчі й паливо. А потім Климко вирішив роздобути солі у Слов'янську. Нелегкою була та дорога для хлопця – небезпечною і виснажливою. Проте Климко все витримав і повернувся з сіллю. Хлопець загинув майже на порозі дому, рятуючи зовсім незнайому людину. Та чи міг він вчинити інакше?

Повість має автобіографічну основу. З шести років її автор жив на Донбасі у родині дядька Филимона. А коли дядько пішов на фронт, голод і холод змусили майбутнього письменника повернутися до матері на Полтавщину. Одинадцятирічний Григір ішов пішки два тижні.




Тютюнник, Г. М. Облога / Г. М. Тютюнник. –  К. : Пульсари, 2004. – 584 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету). 

Головний герой повісті “Облога” хлопчик - підліток, який опинився на суворих дорогах воєнного лихоліття, залишається живим, але все ж роздумує над трагічною дисгармонією в житті … Для середнього шкільного віку.

Ми познайомили вас лише з деякими творами українських письменників, темою яких є Друга світова війна. Тож запрошуємо всіх до нашої бібліотеки, де кваліфіковані бібліотекарі зможуть порекомендувати вам цікаві книжки по цій та інших темах.



четвер, 6 травня 2021 р.

 

          На варті слова золотого

                                        (До 60 – річчя від дня народження І. Малковича)

  

 


Іва́н Анто́нович Малко́вич народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому Косівського району на Івано-Франківщині в сім'ї Анатолія Малковича та Юлії Малкович (Арсенич). Родина належить до нащадків галицької околичної шляхти. Після закінчення школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського. Далі вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Після плідної праці 1984 році побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (К.: Молодь). «Найніжніша скрипка України» - так назвала автора Ліна Костенко у видавничій рецензії на збірку. 1985  отримав диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.1986 -1987 працює редактором дошкільної літератури у видавництві «Веселка». Того ж року став наймолодшим (на той час) членом Спілки письменників СРСР. 1987 - перший лауреат премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року. Працював у редакції дитячого журналу «Соняшник». Згодом обіймає посаду головного редактора  дитячих програм студії «Укртелефільм».

З 1992 року власник, директор і головний редактор першого приватного (на початках виключно дитячого) видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема, «Українська абетка», «Улюблені вірші», «100 казок» та ін. Форум видавців у Львові визнав І. Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж став кавалером міжнародного Ордену Усмішки.

Вірші І. Малковича перекладено понад 10 мовами (англійською, німецькою, італійською, російською, польською та ін.)




Книги І. Малковича цікаві і веселі, яскраві і різносторонні.



Іван Малкович. Різдв’яна рукавичка. Харків – 2020. «Папірус» А – БА –БА – ГА – ЛА – МА – ГА. - 28 с. –іл.




Іван Малкович. Сто казок. Харків.- 2019. А – БА – БА – ГА – ЛА – МА – ГА. – 230 с. – іл. В книзі зібрані найцікавіші казки для дітей.




Іван Малкович. Улюблені вірші. Харків. – 2020. А – БА – БА – ГА – ЛА – МА – ГА. -112 с. – іл.