Найвидатніший український байкар

(бібліофреш до 210-річчя від дня народження Є.П. Гребінки)

 Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика – відставного гусарського офіцера – на хуторі Убіжище в 16 км від Пирятина на Полтавщині. На рідному хуторі Гребінка мав можливість познайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями, з багатими скарбами усного фольклору. Буйну уяву хлопця живили зокрема численні захоплюючі розповіді няньки-кріпачки Марини. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних вчителів.

Влітку 1825 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук. Роки перебування в Ніжинській гімназії не були для Гребінки марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості. Гребінка на початку 1834 року переїздить до Петербурга, де працює чиновником Комісії духовних училищ Міністерства народної освіти, одночасно вчителюючи в різних закладах, а з 1838 року цілком переходить на викладацьку роботу.

Саме на петербурзький період припадає справжній розквіт таланту письменника. В 1841 році упорядковує і друкує альманах «Ластівка». На сторінках якого друкуються твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка. Альманах засвідчив існування літератури українською мовою. Найвизначніше місце в поетичному Євгена Гребінки українською мовою, як і взагалі в усій його художній спадщині, безперечно, посідають байки. Байкарський доробок Гребінки складається з 27 творів, але за тематикою досить різноманітний. Своє ставлення до явищ дійсності байкар переважно визначає з народних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, хабарництва. Показовою в цьому відношенні є класична байка «Ведмежий суд».

Значне місце в творчості Є. Гребінки посідає лірична поезія. Писав письменник українською й російською мовами. У 1842 році Гребінка знайомиться з Марією Василівною, онукою сусіда, небагатого поміщика Миколи Степановича Ростенберга, а наступного року вони освідчились. Серце поета ожило й заспівало: «Очи черные, очи страстные…». Ці ліричні рядки, написані українським поетом російською мовою, є одними з найяскравіших в українській ліричній поезії XIX ст.

Романс «Очі чорнії», слова якого хоч і написані російською мовою, але є українцем на українській землі в традиціях української народної поезії, аж ніяк не є «русским цыганским романсом». Ми повинні не лише пишатись, а й мати гордість за українську культуру та її внесок до світової культури. А зараз, до вашої уваги, романс «Очі чорнії» у виконанні квартету «Tenors BEL’CANTO».

 Гребінка був автором понад 40 повістей, романів і оповідань.  У прозовій спадщині особливе місце займають повість «Кулик» та роман «Чайковский».

В повісті «Кулик» письменник одним із перших змалював трагічну долю двох кріпаків – Петрушки і Маші, які пішли з життя, не витримавши наруги над своїми почуттями. Їхній душевній красі і щирості Гребінка протиставляє бездушність поміщиків Символічність назви повісті Гребінка розкриває в одному з епіграфів:-Кулик ,не велик,а все-таки птица! Герої «Кулика» - прості, але справжні люди. 

Гребінка в романі «Чайковський» зумів правдиво зобразити суворе життя козаків, їх хоробрість і мужність в бою, відданість у дружбі та створив типові образи, вірні історичній правді своїми характерними рисами, властивими народові в період його боротьби проти іноземних поневолювачів. Разом з тим письменник уникнув ідеалізації минулого, особливо козацької старшини. Гребінка показав, що й на Січі не всі жили однаково, що ніколи не було рівності між старшиною і козацькою голотою. На різних суспільних щаблях стоять полковник Іван і старий запорожець Касян. Мало радощів та мізерний достаток у Касяна. Все найдорожче віддав він Запоріжжю і нічого не надбав, крім самотньої та гіркої старості. А в полковника – поля неозорі, скарби незліченні. Роман наскрізь пронизаний українськими піснями, сповнений подробицями тогочасного побуту. І.Франко значно пізніше високо оцінив роман Гребінки.

Вікторина  «Життя і  творчість  Є.П. Гребінки»

1. Коли народився Є.П. Гребінка?

     а) 3 грудня 1814 року;

     б) 5 січня 1815 року;

     в) 2 лютого 1812 року.

2. Де народився письменник?

     а) в селі Калинівка на Вінничині;

     б) на хуторі Убіжище на Полтавщині;

     в) в селі Гончарівка на Кіровоградщині.

3. Як звали няньку письменника?

    а) Олена;

    б) Марина;

    в) Горпина.

4. Який навчальний заклад закінчив Гребінка?

   а) Холмська чоловіча гімназія;

   б) Львівська українська гімназія;

   в) Ніжинська гімназія вищих наук.

5. Ким працював Гребінка, перебуваючи в Петербурзі з 1834 року?

   а) чиновником комісії духовних училищ;

   б) редактором місцевої газети;

   в) консультантом з іноземної мови.

6. Переклад якого відомого твору здійснював письменник?

   а) поема Некрасова «Кому на Руси жить хорошо»;

   б) поема Пушкіна «Полтава»;

   в) Поема Лермонтова «Мцыри».

7. Як називався альманах, упорядкований і надрукований письменником в 1841 році?

  а) «Соловей»;

  б) «Синиця»;

  в) «Ластівка».

8. Із скількох творів складається байкарський доробок письменника?

  а) 32 тв.;

  б) 27 тв.;

  в) 18 тв..

9. З якої байки вираз «Лисичці ж ратиці оддать» став крилатим виразом?

  а) «Ворона і Ягня»;

  б) «Рибалка»;

  в) «Ведмежий суд».

10. В якій повісті Є.Гребінки змальовується трагічна доля двох кріпаків – Петрушки і Маші?

   а) «Бывальщина»;

   б) « Кому зозуля накувала»;

   в) «Кулик».

11. В якому романі правдиво змальовується суворе життя козаків?

  а) «Рассказы пирятинца»;

  б) «Чайковский»;

  в) «Полтавские вечера».

Оселившись у Петербурзі, Гребінка назавжди зберіг любов до рідного краю. Майже кожного літа письменник приїжджав на Україну, відвідуючи рідних, друзів і знайомих.

В останні роки життя Гребінка розпочав готувати до видання зібрання своїх творів у восьми томах. У 1847 році з’явились друком перші чотири томи, наступного року – ще чотири. Але повністю здійснити свій задум письменникові не вдалося. 15 грудня 1848 року у Петербурзі після тяжкої хвороби (туберкульозу) у розквіті творчих сил Гребінка помер. Тіло йог було перевезено на Україну і поховано в Мар’янівці Пирятинського повіту поблизу рідного хутору.

За порівняно невеликий час літературної діяльності письменником були створені оригінальні й перекладні поезії українською і російською мовами, байки, романи, повісті, критичні статті.

Рання смерть обірвала творчість обдарованого і самобутнього письменника в повному розквіті. Але й досі живуть його кращі твори, які дають нам естетичну насолоду. 

Відповіді до вікторини:

1)в;   2)б;  3)б;  4)в;  5)а;  6)б;  7)в;  8)б;  9)в;  10)в; 11)б.

 Любі наші маленькі читачі!

До Вашої уваги – свіжа преса!

 

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

Ці письменники в підлітковому віці не діставали на горіхи за погану поведінку і приносили додому якнайкращі оцінки. Батьки не могли нарадітися, яких зразкових мають синів… Стоп, це точно не про наших сьогоднішніх героїв! Бо ж вони ще й як уміли влаштовувати різноманітні пригоди. Ви точно бачили їхні імена в підручниках із літератури (про них там пишуть, немов про святих, аге ж?), але вам і на думку не спадало, що то були за «янголи» в підлітковому віці. Стаття «Шукачі пригод на свою голову» розповість вам про них.

1.    Шукачі пригод на свою голову (Письменники в підлітковому віці. Цікаві факти). // Задавака. – 2022. - №1. – С 3.

-         Полетіли! – крикнув Олівер і щосили відштовхнувся лапками. Льодяники на його ногах чудово ковзали по снігу і залишали слід на даху. З землі за мишеням із захватом спостерігала малеча. Мрія збулася!

Пропонуємо вам бесіду за однойменною картиною Сьюзен Вілер «Олівер і м’ятні лижі».

2.    Завалова І. Олівер і м’ятні лижі (Бесіда за картиною Сьюзен Вілер) / І. Завалова. // Джміль. – 2022. - №1. – С 26.

Сподіваємося наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!

 

 

Волі народної дзвін

(Історичний екскурс до Дня пам’яті героїв Крут)

        Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років. Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами. Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

        Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

        Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

        Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

        Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

        В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

    Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

        На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

 

Наш волелюбний стяг

(відео-презентація до 30-річчя від дня затвердження Державного прапора України)

 

Одна людина – дві особистості

(Бібліо-пригода до 190-річчя від дня народження Льюїса Керрола, англійського письменника)

 

В усіх тисячоліттях і віках

нехай святиться слово Україна

(Історична година до Дня Соборності)

    22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького.

    У маніфесті від 10 травня 1848 р. Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, заявила про єдність 15-мільйонного українського народу та його земель, примусово поділених між Російською та Австрійською імперіями і підтримала національні права інших поневолених народів. Програма Народної Ради може розглядатись як перша поширена політична програма національних дій. У ній ішлося про необхідність вільного розвитку українців як самостійної слов'янської народності, конституційної оборони її прав і інтересів підйому з економічного упадку, належних умов для греко-католицької церкви, розвитку народної освіти. Практично в той же самий час в Каневі, біля могили Т. Шевченка, члени новозаснованого таємного Братства Тарасівців в своєму політичному маніфесті оголосили, «що Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу». Образ одної, єдиної нероздільної вільної самостійної України «від гір карпатських аж по кавказькі», сформований М. Міхновським 1900 р., став загальновизнаним національним ідеалом, на якому зійшлися політичні сили України початку ХХ ст., в наступні десятиліття ідея соборності залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним недискусійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. 6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті Державного Українського університету в Києві велике враження на присутніх справив виступ депутата австрійського парламенту д-ра Л. Цегельського, який зокрема виголосив: «Переповнене моє серце почуттям радости і тріумфу! Сьогодні положено найкращий камінець під будучину українського народу. Українська нація прилучилася до європейської культури, і це прилучення є найкращою запорукою, що Україна не загине. 18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка взяла у свої руки владу в західно-українських землях, проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються... як Українська держава». Відповідальність боротьби за державність згуртовувала галицьких українців, змушувала шукати ефективні політичні рішення. УНРада заявили про намір творити національну державність і інкорпоруватися у єдину соборну державу, яка вже існувала на Великій Україні. Ідея соборності українських земель набула державного статусу. Важливим є й факт легітимності завершальної стадії соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху – Українська Національна Рада та Директорія УНР – ще 1 грудня 1918 року в Фастові уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.

    3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначилося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує  з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народну Республіку».

    УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, яка отримала завдання завершити оформлення об'єднання двох держав. Остаточна процедура оформлення соборності відбулася в Києві 22 січня, в першу річницю проголошення ІУ Універсалу Центральної Ради. В цей день був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який дістав також назву Акту Злуки. Вітаючи січневе рішення УНРади, Директорія урочисто оголосила про те, що: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.

    Народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».

    Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками. Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Наступного дня Акт злуки був схвалений Конгресом Трудового народу України. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі. Прикметно, що день Соборності припадає на період великої радості від Різдва Христового, радості людини , що благоговіє перед таїною Спасіння, переживає чудо великого оновлення. Утвердження єдності народу у соборній державі, чуття великої родини як у далекому 1919, так і сьогодні завжди було і є чудом оновлення.

    20 січня 2022 року учні 5-А класу Зіньківського ліцею ім. М.К. Зерова завітали до відділу обслуговування дітей КЗ «Зіньківська публічна бібліотека ім. В.Г. Короленка» на історичну годину «В усіх тисячоліттях і віках святиться слово Україна» (до Дня Соборності), який провела бібліотекар    Чуб В.Ф.

 ！！！УВАГА КОНКУРС！！！

Вперше у 2022 році! Усім, кому небайдуже майбутнє планети!

Намалюй плакат та долучись до Всеукраїнського конкурсу плакатів до Всеукраїнського дня Землі "Майбутнє планети у наших руках!"

Конкурс стартує 17 січня 2022 року. Умови проведення конкурсу читайте за посиланням: https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=8389

ВІЗЬМИ УЧАСТЬ У КОНКУРСІ - ПІДТРИМАЙ ПЛАНЕТУ!

#конкурс #конкурс_плакатів