В квітучій Данії, де народився я,
Бере мій світ своє начало.
Там данською пісні мені співала,
Казки казала матінка моя.
Г.К.Андерсен
2 квітня 1805 року народився улюблений казкар з далекої Данії Ганс Крістіан Андерсен у маленькому містечку Оденсе на острові Фюн. Ось як писав про свою батьківщину сам Ганс Крістіан Андерсен у спогадах: «Моя Батьківщина – Данія. Це край справжньої поезії, сповнений легенд та переказів. Серед людей і досі можна почути старі гарні пісні. Данія має багате минуле, що певною мірою пов’язане з історією Швеції та Норвегії. На данських островах ростуть чудові дубові ліси, а земля вкрита килимом жита й конюшини. Здалеку це нагадує величезний сад. На одному з тих зелених островів, на Фіонії, розкинулося моє родинне містечко Оденсе, назване так на честь поганського бога Одина, котрий, за легендою, мешкав саме тут…».
Нелегке дитинство було в майбутнього казкаря, та з часом, як і в однойменній казці, Ганс Крістіан Андерсен перетворився на прекрасного лебедя. Коли майбутній казкар їхав з дому у велике місто Копенгаген, мама його запитала навіщо він це робить. Андерсен відповів:"Щоб стати відомим!" Згодом Андерсен видав три збірки під спільною назвою «Казки, розказані дітям». До цих збірок увійшли такі казки: «Принцеса на горошині», «Нове вбрання короля», «Русалочка» та інші.
На перші гонорари письменник вирушає у мандрівку за кордон. За своє життя він побуває в країнах Європи, в Азії та Африці. Зустрічатиметься із знаменитими письменниками, музикантами, поетами. Гюго, Гейне, Діккенс, Гете, брати Грімм, Бальзак, Вагнер, Шуман, Россіні, Ліст – усі ці люди були зачаровані казками Ганса Крістіана Андерсена.
"Немає казок кращих від тих, що їх створює саме життя», - говорив Г.К.Андерсен. Андерсен писав легко. Навіть великі історії народжувалися за одну-дві ночі. «Казки самі приходять до мене, - говорив Ганс Крістіан. – Їх нашіптують дерева, вони вриваються з вітром».
Нечувана популярність, загальна пошана письменникові, пишні свята на його честь, матеріальна забезпеченість, численні друзі, подорожі, а головне – можливість займатися улюбленою справою – літературною творчістю, - усе це давало Андерсену відчуття щастя.
Відомо, що письменник не зазнав щастя в особистому житті: в нього не було дружини, дітей. Палке кохання, нажаль невзаємне, відчував він до
шведської співачки Єнні (Йонні) Лінд, яку називали «шведським соловейком». Але вони залишилися лише друзями. Та це кохання надихнуло Андерсена на написання казки «Соловей».
У 1873 році письменник перестав писати. «Чарівні історії не приходять більше до мене. Я залишився зовсім самотній», - записав він у своєму щоденнику. На похорон письменника(1875р.) прийшли бідняки і знать, студенти, іноземні посли, міністри і сам король Данії. У Данії було оголошено національний траур.
Ганс Крістіан Андерсен став королем, не маючи корони, і підкорив увесь світ, не маючи меча. Великий письменник захищав почуття людської гідності, оспівував простих трударів – бідних і знедолених. Його герої-бідняки мужньо боролися із супротивниками – багатіяами, придворними, королями – і перемагали їх. Казки Андерсена навчають нас краще пізнавати людей, допомагають зрозуміти що таке Справедливість, Правда, Краса та Кохання, навчають ненавидіти брехню та несправедливість.
Багато років пройшло з тих пір, як помер Г.К.Андерсен. Але діти усього світу і зараз читають його безсмертні казки з великим задоволенням.
На Батьківщині, у Данії, слава до письменника прийшла пізніше. У столиці Данії Копенгагені, у Королівському саду, стоїть пам’ятник Гансу Крістіану Андерсену.
Скульптура Русалочки, героїні твору уславленого казкаря, стала символом Данії. В Оденсе є сад Андерсена, або сад казки, де стоїть пам’ятник казкарю і скульптура «Дикі лебеді». Ці реліквії данці шанують як святині, бо це пам`ятьт про великого земляка. Щороку 2 квітня, в день народження Ганса Крістіана Андерсена, в усьому світі святкується Міжнародний день дитячої книги, запроваджений з 1967 року Міжнародною радою з питань дитячої книги, з 1956 року присуджується Золота медаль Ганса Крістіана Андерсена - вища міжнародна нагорода в сучасній літературі. Цією медаллю нагороджуються дитячі письменники, а з 1966 року - художники, за внесок в дитячу літературу.
