Народжений на берегах Десни

(Літературний бібліофреш до 80 – річчя від дня народження В.В. Чухліба)

 

    Декларація про Державний суверенітет

      (Правовий путівник)

31 рік тому 16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила доленосний документ – прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яким визначені основи державного, політичного, економічного ладу та підкреслені самостійність і суверенітет України. 

За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів тодішньої Верховної Ради. За цей документ з 385 присутніх на засіданні депутатів проголосували 355, проти 4, не взяли участі 26 (18 з них незабаром попросили зарахувати свої голоси «за»). 

Верховна Рада 1990 рік.

Від дня прийняття документу від імені народу могла виступати виключно Верховна Рада України, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною. При прийнятті Декларації про державний суверенітет України влітку 1990 року ВР УРСР керувалася волею народу України, прагненням створити демократичне суспільство, потребою всебічного забезпечення прав і свобод людини, пошаною до національних прав усіх народів, турботою про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнанням необхідності побудови правової держави, а також мала на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України. 

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації.

У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».

Одним із головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.

Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.

Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації. 

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Київ, 16 липня 1990 року.

Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

Важливо, що Декларація передбачала державний суверенітет не Української РСР, а України. Хоча при її прийнятті не вдалося уникнути згадки про союзний договір, про те, що принципи Декларації будуть використовуватися при його укладанні.

Через це, за спогадами відомого українського правозахисника, одного з лідерів опозиційної у тодішньому парламенті Народної ради Левка Лук’яненка, він навіть подумував над тим, щоб не голосувати за Декларацію. Але її позитивний зміст був настільки великий, «що бочку меду мусили прийняти з тою ложкою дьогтю». 

Левко Лук’яненко на засіданні ВР під час прийняття Декларації.

Справді, з точки зору державного суверенітету України позитивний зміст Декларації явно переважав і був більш ніж промовистий. Щоб у цьому переконатися, досить перечитати текст цього документа.

Оригінальний текст Декларації про державний суверенітет України, ухваленої 16 липня 1990 року

Звичайно, Декларація має тільки тоді значимість і вагомість, коли її положення втілюються в життя, наповнюються реальним змістом. І ми сьогодні, з висоти більш ніж трьох десятиліть з часу її прийняття, чітко бачимо ті намагання й потуги, які здійснювалися в Україні після прийняття Декларації. 

Витяг з Декларації про державний суверенітет України з підписами декларантів (Копія). 16 липня 1990 р.

Перед ухвалою 16 липня 1990 року Декларації про Державний суверенітет України деякі з найбільш революційно налаштованих народних депутатів пропонували проголосити в цьому документі незалежність України, її повний вихід з СРСР.

Ця пропозиція не пройшла. Не могла в ті дні пройти. Для її реалізації тоді ще не настав час. Але він був уже не за горами. До проголошення України незалежною демократичною державою залишалося трохи більше року. 

Київ, 30 вересня 1990 року. Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні.

Однак те, що Декларація про державний суверенітет істотно наблизила цей час, – очевидний і неспростовний факт сучасної української історії. Це був перший офіційний документ, ухвалений переважною більшістю народних депутатів Верховної Ради, з  якого почався відлік реального і остаточного руху України з радянсько-російської імперії до суверенності, самостійності й незалежності.

Декларація про державний суверенітет стала основою для «Акта проголошення Незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Тоді фактично вдруге Україна була проголошена незалежною демократичною державою й остаточно виведена зі складу СРСР. І потім, як ми знаємо, незалежність країни була підтримана на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. 

Левко Лук’яненко читає Акт проголошення Незалежності України на Софійській площі.

Родина, родина, від батька до сина…

                                                       (Літературна година)

                    

                        Родина, родина – від батька до сина,

                        Від матері доні добро передам.

                        Родина, родина – це вся Україна

                        З глибоким корінням, з високим гіллям.

                                                                              В. Крищенко

Здавна відомо, що родина – невичерпне джерело любові, щастя, успіху, добра та злагоди. Вона є берегинею традицій наших пращурів та всього розумного, світлого, вічного, що наповнює життя яскравими фарбами та позитивними емоціями.

Сім’я дає нам почуття згуртованості, учить нас співпереживанню, доброзичливості й мудрості.

В усі часи любов і повага до родини була основою народної

моралі та її найвищим законом. Мати – лагідна берегиня сім’ї,

а батько – її міцна й надійна опора.

Сім’я – це життєвий осередок, що приводить людину в цей

світ, плекає найвищу цінність людства – дітей, цвіт нації, майбутнє

народу, завдяки яким кожен батько й мати мають реальну

можливість повторити та продовжити себе у своїх нащадках.

Темі родини, родинних відносин присвячено дуже багато художніх творів українських та зарубіжних авторів.

Представляємо вашій увазі цікавий огляд-замальовку «Сім’я на сторінках художніх творів».

 

Тютюнник Г.М. "Три зозулі з поклоном"

Персонажі творів Григора Тютюнника  — прості люди, на долю яких випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини, родини. Він любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер, моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить. Читача зворушують у його творах правдивість, щирість, самобутній характер оповіді, але найбільше — самовідданість і милосердя людської душі.

 

Микола Гоголь. "Тарас Бульба"

Головними героями повісті “Тарас Бульба” Миколи Гоголя (1809—1852) є мужні козаки, сповнені патріотичного запалу, відчайдушної сміливості й готовності до самозречення у боротьбі за свободу рідного краю. Автор описує спосіб життя батька і синів, побут, закони та взаємовідносини у козацькому таборі, а також порушує проблеми вірності й зради, адже людина завжди стоїть перед вибором і сама творить своє майбутнє. Повість перекладено майже всіма європейськими мовами, за нею знято низку кінострічок, на основі її сюжету поставлено опери й балети.

 

Косинка Г. "Мати"  

Новела «Мати» є однією з найвидатніших творів Григорія Косинки

В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно спостерігають, як руйнується їхня маленька родина, основою якої була мати. Але вони не бажають сидіти склавши руки й миритися з цим, намагаючись врятувати її. Старший син збирається привезти лікаря, для чого від’їжджає в дуже небезпечну подорож до сусіднього села.

Шлях до Сусідньої Зеленогаївки може здатися вічністю, коли усі думки про вмираючу мати, а сам шлях пролягає через польсько-більшовистський фронт. Автор підкреслює, як мало важить для селянина великі політичні ігри, на відміну від того, що найсвятіше для кожного українця – його сім'я.

 

Стельмах М. "Щедрий вечір"

Повість Михайла Стельмаха "Щедрий вечір" ― один з найоптимістичніших та життєстверджуючих творів письменника. У ній автор розповідає про свою родину ,своє дитинство, яке пройшло за років Жовтневої революції та громадянської війни.  Життя України в двадцяті роки було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Але дитяча пам'ять головного героя всотує тільки найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Як каже Стельмах від імені Михайлика: "...і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори..."

Нечуй-Левицький І. "Кайдашева сім’я"

За словами І. Франка, повість “Кайдашева сім’я” належить до “найкращих оздоб українського письменства”. З великою художньою силою І. Нечуй-Левицький на прикладі однієї сім’ї змалював український національний колорит. Перед читачем постає низка яскравих персонажів: забобонний Кайдаш, чванлива й пихата Кайдашиха, бриклива Мотря, понурий Карпо, доброзичливі Лаврін та Мелашка. Книга зачаровує непідробним гумором, веселими й дотепними діалогами, чудовими пейзажами та сценами щирого кохання.

 Український віночок – не просто прикраса, а й оберіг

                                                             (Народознавча година)

Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті

І їх вивчають діти з юних літ.

Кожна дівчинка в Україні знає, що вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду.

Віночки. А скільки є їх різних за значенням і виготовленням... Віночок — це чарівний оберіг для молодих дівчат, який підкреслював їхню вроду і юність; це весільний віночок на голові молодої, який означає її незайманість і чистоту; це лавровий вінок, яким нагороджували переможців, це... Та хіба всі їх перерахуєш зараз?

З давніх часів українські дівчата любили прикрашати себе віночками, бо це дуже гарно. Кожну дівочу голівку віночок не тільки прикрашає, пасує їй до лиця, підкреслює її гарні очі, але й захищає від нечистої сили. Вінки пасують тільки до свіжості, тільки молодим дівчатам, як оздоба і свідоцтво дівочості. А заміжні жінки і старі бабусі ніколи не одягали на голову вінків — це заборонено.

Колись віночок з живих квітів захищав дівчину від напасників. Народ вірив, що дівчина, маючи на голові віночок, володіє чарами, якими вона могла навіть покарати напасника. Ще віночок захищав дівчину від «лихого ока» і від нечистої сили. А щоб посилити захисну силу вінка, дівчата поміж квіт непомітно вплітали часник, полин, любисток — зілля, яке саме по собі має чарівну і захисну силу проти всякого «чортовиння».

 Перед деякими літніми святами дівчата цілий тиждень не скидали віночка, щоб захистити себе від нечистого. Це на Зеленому тижні, в ніч на Івана Купала. Бо в цей час, за народними віруваннями, бродять тіні мерців, бігають мавки, з води на берег виходять русалки, ну, словом, усяка чортівня, щоб зашкодити дівчатам. Тому дівчата оберігають себе віночком.

За традицією, в ночі або вранці, як розвидняться, з 6 на 7 липня дівчата для вінка збирали цілющі трави, які мали особливу магічну силу. Із зібраних трав, потайки від парубків, протягом дня плели вінки. Кількість їх може бути різна: один, два, три, але вони мали обов'язково складатися із дванадцяти рослин з лікарськими властивостями.

 А які квіти вплітали у вінок, знаєте, дівчата?

М'ята, материнка, полин — захищали від наврочування; материнка — символ материнської любові, мальви –  притягували кохання, деревій — притягував людей з добрими намірами та відганяв лицемірних, неприємних; калина — у купальському вінку для зміцнення здоров'я, родючості жінки; безсмертник — символ здоров'я, довголіття, ромашка — захищає від замаху на дівочу невинність, червоний мак — квітка літніх та знедолених жінок, квітка спокою, покращення долі. Хміль — допомагає вирішити спірні і складні питання, це квітка розуму, мудрості. Незабудка — дарує стабільність, вірність коханого, супутниця в далеку дорогу. Чорнобривці, любисток — квіти любові, привабливості, вірності. Волошки — дарують ніжність, гнучкість коханого, жінку роблять витонченою. Барвінок — у купальському вінку символізує кохання юнаків до дівчат. У вінки вплітали « пижмо звичайне», сокирки, васильки, резеду та інші пахучі трави.

Трави зібрані в ніч на Івана Купала мають особливу цілющу силу, яка виліковує багато хвороб. Особливо корисні деревій, звіробій, ромашка. Молоді дівчата збирали зілля для кохання — тирлич-зілля, сон-траву, ромен-зілля, васильки.

З лісових квітів збирали ромен-зілля, буркун-зілля, материнку, чебрець, нечуйвітер, братки, з польових — волошки, мак, сокирки, колоски хлібних зел, з городніх — любисток, м'яту, чорнобривці, ласкавці та кудрявці.

По закінченню святкових забав, дівчата приступали до найцікавішого дійства купайлівського обряду — ворожіння на  вінках. Дівчата діставали з-за пазухи приготовлені свічки, прикріплювали до вінка, запалювали і пускали по річці власноруч сплетені із дванадцяти трав віночки, спостерігали та завбачували свою долю.

Якщо вінки сходилися або рівно плели, то це до шлюбу; якщо крутиться на місці або течія несе вінок подалі — доведеться чекати наступного свята Купала; якщо вінок опустився на дно — коханий розлюбить; у кого вінок плаває найдовше — найщасливіша дівчина.

Традиції і звичаї народні

Ми вивчимо, щоб більше в світі знати.

Дізналися багато ми сьогодні,

Бо хочемо знання хороші мати.

В дитячому парку Зіньківської територіальної громади з нагоди свята для дітей було проведено народознавчу годину.

 

Любі наші маленькі читачі!

До Вашої уваги – свіжа преса!

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

У дитинстві до людини приходить безліч ідей – як розумних, так і безглуздих, але більша частина з них, на жаль, забувається. Тим не менш, деякі діти стали справжніми винахідниками і внесли свій внесок у навколишній нас світ високих (і не дуже) технологій! Стаття «Великі винаходи дітей» в журналі «Задавака» за 2021 рік №12 познайомить наших читачів з юними винахідниками сьогодення і не тільки.

1.    Великі винаходи дітей (Цікаві факти). // Задавака. – 2021. - №12. – С 3.

До Реєстру визнаних видів спорту в Україні внесено ще п’ять видів: кунгфу, карате WKF, флорбол, косіки карате та карате WKC. Тепер в Україні нараховується 102 офіційно зареєстрованих видів спорту. Стаття «В Україні визнано 5 нових видів спорту» розповість юним любителям спорту про них.

2.    В Україні визнано 5 нових видів спорту. // Задавака. – 2021. - №12. – С 6.

Жінки завжди стараються бути красивими й оточити себе не менш симпатичними аксесуарами. Використовуючи наступний майстер – клас, наші юні умільці зможуть власноруч прикрасити собі або ж на подарунок дерев’яну щітку для волосся. Стаття «Щітка «Квіткова пані»» допоможе їм в цьому.

3.    Щітка «Квіткова пані» (Рукоділля). // Жасмин. – 2021. - №6. – С 17.

З давніх – давен для складання різних предметів люди робили спеціальні ящики, всілякі скриньки і скрині.

Зараз дуже популярні шкатулки для зберігання рукоділля, виготовлені з використанням стрічок і намистин. Стаття «Скринька» розповість нашим читачам про історію виникнення скриньок та шкатулок.

4.    Скринька (Історія речей). // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 3.

Красива й розкішна півонія – одна з чи не найдавніших садових рослин у світі. Назву подарував цій квітці філософ Теофраст. Вона утворена від грецького слова «паінолос» - цілющих.

Про назву квітки є також кілька інших легенд. Про що саме вони розкажуть, наші читачі зможуть дізнатися зі статті «Півонія».

5.    Півонія (Ботаніка). // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 12.

Японія – цікава екзотична країна, яка приваблює туристів з усієї земної кулі. Високотехнологічні пристрої, новітні технології, смачна кухня та всім відоме аніме – це лише частинка надбання, яке подарувала світу Японія. Більш детально про цю екзотичну країну наші читачі зможуть дізнатися зі статті «Японія».

6.    Японія. // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 14.

Фехтування – один з найпопулярніших видів спорту, що вирізняється своєю естетичністю й багатством історії. Однак це не тільки спорт, а водночас і мистецтво, і військова наука, і засіб виховання. Стаття «Фехтування»  більш детально розповість нашим читачам про цей вид спорту.

7.    Фехтування. // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 20.

Гармонія кольору відіграє в нашому житті величезне значення. Більш детально, про те, що ж таке правильне поєднання кольорів нашим читачам розкаже наступна стаття «Як поєднуються кольори?».

8.    Як поєднуються кольори? (Дизайн). // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 22.

Птахи здавна є популярними улюбленцями для домашнього утримування. Після відкриття Американських континентів і Австралії ряди пернатих друзів поповнили й екзотичні папуги різних видів та розмірів.

І якщо утримувати крупних папуг можуть дозволити собі не всі, то хвилясті папужки часто стають компаньйонами людей, яким не заважає галас та активність тваринки. Саме про цих кумедних хвилястих співаків йтиме мова в статті «Хвилястики».

9.    Хвилястики (Хвилясті папуги). // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 24.

Історія не тільки дарує людству знання про минуле, а й, завдяки своїй глибині та різноманітності побічних галузей, дозволяє займатися цікавим хобі, дізнатися про щось нове.

Захопливою історичною дисципліною є й геральдика, або ж гербознавство. Саме про герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам, дослідженням історії виникнення й розвиток гербової традиції, про закони складання гербів та їх використання розповість нашим читачам цікава стаття «Геральдика».

Окрім особистих гербів, геральдика також може розповісти й про герби різних країн. Насамперед розглянемо появу герба нашої держави – тризуба. Стаття «Український тризуб» допоможе дізнатися про історію створення нашого тризуба.

     10.   Геральдика. // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 26.

11.  Український тризуб. // Моє хобі. – 2021. - №5 – 6. – С 27.

І на сам кінець пропонуємо нашим читачам з допомогою статті «Тропічні фрукти» ознайомитись з рядом тропічних фруктів, дізнатися цікаві факти та про їхні особливості.

12.  Тропічні фрукти. // Візерунок у долонях. – 2021. - №5. – С 22.

Сподіваємося наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!