Закружи мене доле, тими днями, яких я ще не пережив,
В неозорому полі
Незбагненною радістю закружи! -
Щоб віддати цю радість.
Так, як зветься вона:
Радість -
Шляху, якому небачиться меж.
Радість -
Вірі, що ти недаремно живеш.
Що на скроні твої недаремно впаде сивина, -
Повертаю сповна!
За вікном на світанку
Прогріваються зоряні ТУ,
Прочищають горлянку
Перед тим, як іти в висоту.
О, як крила натруджені
Перед летом в найвищу з доріг,
О, як мислі напружені -
Від первісного Я
До найвищої думи про всіх!
Доле, сядем на хвилю.
Нам таки пощастило:
Травень думу леліє,
Обрій знявся на крилах,
Б`ється вітер весняний в його груди тугі,
І комоні світанків летять навздогін.
Володимир Рутківський
До 80-ї річниці українського сучасного письменнкика Володимира Рутківського працівники Зіньківської районної бібліотеки для дітей провели літературну годину для учнів 5-6-х класів Зіньківської спеціалізованої школи №2.
Немає коментарів:
Дописати коментар