м. Зіньків, вул. Соборності 2, тел. 3-10-73. Працюємо з 8:00 до 17:00. Обідня перерва з 12:00 до 13:00. Вихідний день - понеділок. Е-meil: zinkivdetska@gmail.com
четвер, 4 січня 2018 р.
З історії новорічної іграшки
Традиція прикрашати ялинку на Новий рік походить з Німеччини. Вона зародилася ще в ХVI столітті. Тоді за новорічні прикраси слугували печиво, цукерки та червонобокі яблука. Перша склянна ялинкова кулька була виготовлена в Тюрингії (Саксонія) в 1848 році, того року невродили яблука. В Україну традиція прикрашати вічнозелену красуню прийшла на прикінці ХІХ століття, на початку ХХ століття. Перші ялинкові прикраси робили з паперу, прикрашали новорічне дерево яблуками, цукерками, горіхами, бубликами. Склянні прикраси в Російській імперії ввійшли в моду в середині ХІХ століття. В Росії ставити ялинку запровадив Петро I. З середини XIX століття ялинки стояли у кожному багатому домі. Чому багатому? Бо такі ялинки, уже обвішані їстівними прикрасами продавалися у кондитерських магазинах. Коштувала така ялинка як половина річного доходу багатого фабриканта. Власне скляних іграшок було мало - одна-дві. Їх вішали вище, щоб їх не дістали діти, а те, що нижче – прянички, бублички і цукерки – дозволялося дітям зривати і забирати. Причому заможні люди часто ставили благодійні ялинки – для дітей з бідних сімей. Іграшки того часу, були або привезені із Німеччини або зроблені по їхніх технологіях місцевими майстрами. Їх продавали у нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса, заснований ще в 1834-му році. Ціни там були великі. Набір звірят з так званого дрезденського картонажу, прикрашеного золотистою або сріблястою мішурою коштував від 5 до 10 рублів. Скляні в рази більше. Купити іграшку зі скла для жителя Росії кінця XIX століття — те ж саме, що сучаснику придбати автівку. Крім їстівних прикрас, фігурок звірят на ялинці обов’язково були Віфлеємська зірка із 6-ма кутами на верхівці — бо святкували тоді Різдво і янголи – із паперовими обличчями, приклеєними до «тіла» з тканини, мережива, бісеру. До початку XX століття лиця стали робити опуклими, з картону, пізніше — порцеляновими. Були іграшки і з вати, накрученої на дротяний каркас: так оформляли фігурки дітей, янголят, клоунів, моряків. На ялинках розвішували бутафорські фрукти з пап’є-маше, оксамиту. З 1917 року по 1935 рік в Радянському Союзі святкувати Новий рік було суворо заборонено. Тільки з 1935 року відновилась традиція новорічних свят в школах та дитячих садках, ялинка ввійшла в оселю кожної дитини. Іграшки виготовляли власноруч з паперу та вати. До того ж зникли всі традиційні іграшки релігійного характеру - ангели та віфліємська зірка, котра була замінена на радянську рубінову. Зовнішній вигляд ялинкових прикрас та їх смислове навантаження змінювалися відповідно до історичних реалій - це прапори, міні-кремлі, комсомолки у червоних хустинках, піонери, будьонівці. З’явилися іграшки-підвіски у формі зірки з серпом і молотом, кулі з зірками. Ера повітроплавання відбилася на ялинках іграшками-дирижаблями з написом «СРСР», літачками, парашутами з крихітними парашутистами, танками, броньовиками. З 1947 року 1 січня знову стало святковим вихідним днем. До Нового 1949 року випустили серію новорічних іграшок, що зображали казкових героїв та принцес. У 1949 році святкували 150-річний ювілей Олександра Сергійовича Пушкіна. На честь цієї дати виробники іграшок випустили прикраси, які зображували героїв його казок. Так на ялинках з’явилися золоті півники, — Іван Царевич, Руслан і Людмила.
Авторська іграшка Бедюх Валинтини Борисівни.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар