2 лютого 1901– в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківського району на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження. 
Валер’ян Підмогильний (1901 – 1937).
Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю», – писав Валер’ян Підмогильний. Його односельчани згадують переважно про матір письменника. Вона була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю.
Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем, – згадувала мешканка села Чаплі Ярушевська, – Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання».
Валеріан Підмогильний є автором роману "Місто" (1928). 1920–1921 вчителював у Павлограді та Дніпрі. До першої збірки "Твори. Т. 1." (1920), увійшло 9 оповідань: "Важке питання", "Ваня", "Гайдамака", "Дід Яким", "Добрий Бог", "На іменинах", "На селі", "Пророк", "Старець". 1921 переїхав до Києва, працював бібліографом Книжкової палати. 1921–1923 у голодні роки залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. В оповіданнях "Собака" (1920), "Проблема хліба" (1922), "Син" (1923) йдеться саме про голод 1921–1923 років на Україні. 1923 повернувся до Києва й активно включився в культурно-мистецьке життя.
Він був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменовано в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.
Члени літературного об'єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925. Фото: upload.wikimedia.org.
Брав участь у літературній дискусії 1925–1928. Був редактором видавництва "Книгоспілка", співредактором журналу "Життя й революція". Друкувався в літературних збірниках і журналах "Січ", "Вир революції", "Життя й революція", "Жовтень", "Нова громада", "Нова Україна", "Універсальний журнал", "Універсальний журнал Червоний шлях", газетах "Український пролетар", "Літературна газета". Автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Тимофія Бордуляка, Івана Нечуя-Левицького, Максима Рильського та ін. Разом з Євгеном Плужником уклав словник "Фразеологія ділової мови" (1926, 1927). Після переїзду до Харкова працював у видавництвах "Рух" та "Література і мистецтво".Особливе місце у творчій спадщині Підмогильного займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: Анатоля Франса, Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, П`єра Ампа, Вольтера, Даніеля Дідро, Альфонс Доде, Проспер Меріме, Гюстав Флобера, Клод Гельвеція, Віктор Гюго, Жорджа Дюамеля та ін. Був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань Оноре де Бальзака (15 томів), Анатоля Франса (25 томів). Письменник ґрунтовно вивчав не лише європейську літературу, а й філософію, зокрема праці Клода Гельвеція, Імануїл Канта, Фрідріх Ніцше, Жан-Жак Руссо, Бенедикта Спінози, Зігмунда Фрейда, Артура Шопенгауера, Освальда Шпенглера та ін.
Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за приналежність до "групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії".
Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.
Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.
Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневої Революції.
Перше видання роману Валер’яна Підмогильного «Місто». 1928.
Немає коментарів:
Дописати коментар