«Українська – це мова єднання» 

(Мовна мандрівка до Міжнародного дня рідної мови)

 

Що значить для людини рідна мова?

Це квітка з надр священної землі,

Це найніжніша пісня колискова,

Яку так люблять діточки малі.

Як можна не любити свою мову?!

Не кане із роками в небуття

Те найдорожче в світі перше слово,

З яким пройдеш ти крізь усе життя.

І як одна в людини Батьківщина,

Де родове зернятко проросло,

Так рідна мова лиш одна – єдина,

Хоч скільки б мов у світі не було.

 

Кожного року 21 лютого в світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році в листопаді на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято відзначати Міжнародний день рідної мови, а вже починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

У світі налічується приблизно 6 тисяч мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша. Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людина повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.

Ми - українці. Живемо у вільній незалежній державі - Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. Мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Для нас рідна мова - це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Весь світ віддає шану великим володарям українського слова - Т. Шевченкові та І.Франкові, Лесі Українці та М.Коцюбинському, І.Нечуєві-Левицькому та Г.Сковороді, І.Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Не даремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості. Пропонуємо пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

* 1720 р. - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

* 1769 р. - видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

* 1775 р. - зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

* 1862 р. - закрито українські недільні школи.

* 1863 р. - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

* 1876 р. - указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

* 1884 р. - закрито всі українські театри.

* 1908 р. - вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом росії шкідливою.

* 1914 р. - російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

* 1938 р. - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

* 1983 р. - видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи - російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Не дарма вважають, що мова - це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ.

Минуло не одне століття, але як і раніше росія хоче знищити все те, за що наш народ боровся не одне століття.

Саме зараз, перед лицем російської агресії ми повинні бути об’єднаними, як ніколи раніше. І повинні берегти той мовний і культурний спадок, який дістався нам і за який боролося не одне покоління наших предків.

В читальному залі відділу обслуговування дітей було проведено мовну мандрівку до Міжнародного дня рідної мови «Українська – це мова єднання». 

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Тож будьмо гідними спадкоємцями наших славних предків!