Земля моїх предків, рідне місто моє

Історична довідка

У сузір`ї малих і великих населених пунктів Полтавщини кожен має своє обличчя, свою історію, традиції та звичаї. Із сивої давнини, з часів козацької вольниці бере свій початок мальовниче місто Зіньків, яке було засновано на березі річки Ташань чотириста п`ятнадцять років тому, й перша згадка про поселення датована 1604 роком. Його історія пов`язана з Зіньківською фортецею, позначена героїкою козацької доби, овіяна легендами, переказами, оспівана піснями. За часів визвольної війни Зіньків був сотенним містечком Гадячського полку, а у ХVІІ столітті став повітовим містом із власним положенням та гербом. Старовинне місто - центр цілого повіту - згодом стало районним центром на Полтавщині.
Розглядаючи легендарне минуле міста крізь призму століть, можна побачити, що було воно збагачене неоціненними культурними й духовними здобутками, сповнене унікальними традиціями, які живуть й донині, увінчане славетними перемогами й трудовою звитягою.
            Чудові краєвиди, знамениті історичні місця Зіньківщини споконвіку були невичерпним джерелом натхнення для багатьох митців й талановитих людей. Багата земля, вигідне розташування, а головне - працьовиті люди, які опанували безліч промислів та ремесел, втілювали красу в вишиванці та тканих виробах, вирощували хліб й садовину, - були головним надбанням цієї землі. Зіньків славився розкішними килимами, розвитком дрібних промислів та ремесел. Усе це сприяло торгівлі, щороку на території Зінькова відбувалося близько чотирьох ярмарків.
              Незліченні скарби духовності подарувала світу щедра зіньківська земля. Жителі міста свято зберігають та шанують пам`ять про своїх видатних земляків, серед яких багато знаних не тільки в Україні, а й далеко за її межами діячів науки та культури. У Зінькові народились етнограф і літературознавець ОлександрТерещенко, педагог Іван Пасяда, актор і режисер Дмитро Ровінський, маляр Іван Григорович. З містом пов`язана біографія письменника-гумориста Остапа Вишні, письменників Григорія і Григора Тютюнників, Івана Цюпи, Миколи Олійника, Дмитра Нитченка. Прославила місто Зіньків родина Зерових:  Микола та Михайло Зерови  - відомі письменники, Дмитро Зеров - відомий український ботанік, Костянтин Зеров - відомий гідробіолог, геоботанік.
            Пройшовши непростий історичний шлях, місто Зіньків набуло особливої самобутності й унікальності, стало осередком духовності і культури Зіньківського краю.
Докладніше про історію рідного міста ви можете дізнатися в краєзнавчій літературі:

    1. Зіньків // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 292—296
     2. Зіньківщина. Історичний нарис. — Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. — 640с.
     3. Бажан О. Г. Зіньків // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
     4. Водолага А.В.,  Литус В.Б., Паламаренко В.І., Ханко В.М.. Зіньків // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
    5. Літвішко Л., Літвішко О. Зіньків від сивої давнини до наших днів. — Полтава: Артполіграфсервіс, 2004. - 120с.

Ключі до дитячих сердець

Сьогодні в Україні видається велика кількість цікавих дитячих книг класиків української дитячої літератури та сучасних авторів, що люблять дітей та пишуть для дітей. Пропонуємо ознайомитися з творчістю сучасних українських авторі.

Леся Анастасіївна Воронина - письменниця, журналістка, перекладачка. Народилася в Києві. Навчаючись у школі, зацікавилася українським фольклором; співала у хорі «Гомін», а також захопилася східними двобоями та йогою.Леся Анастасіївна Воронина - письменниця, журналістка, перекладачка. Народилася у Києві. Навчаючись у школі, зацікавилася українським фольклором; співала у хорі «Гомін», а також захопилася східними двобоями та йогою. У 1972 році вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського держуніверситету імені Т. Г. Шевченка, який закінчила 1979 року. За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово та на багатьох інших роботах. Мандрувала Україною (автостопом) та Польщею (на байдарках). З 1987 по 1991 рік Леся Воронина була редактором відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». З 1991 року працювала у дитячому журналі «Соняшник» (з 1992 до 2006 — головний редактор часопису). Нині – автор та ведуча літературних програм на Радіо Культура. Член Спілки письменників України, член Асоціації Українських письменників. Пише для дітей. Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. 

Володимир Рутківський

Український поет та прозаїк, що пише для дітей. Народився 1937 року на Черкащині. Як автор дебютував  в 1959 році зі збіркою поезій. З часом почав писати здебільшого для дітей. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького. Є автором повісті-легенди "Сторожова застава", книги нарисів "Земля майстрів", п'єси "Прибульці".
Його історичний роман "Сині Води" в 2011 році став лауреатом премії "Книга року Бі-Бі-Сі". Також Рутківський автор пригодницької тетралогії "Джури козака Швайки", "Джури-характерники", "Джури і підводний човен" та "Джури і Кудлатик", що вивчаються в програмі школи.

Галина Малик

Українська письменниця та перекладачка родом із Запорізької області. Видала 52 книжки для дітей - поезію, прозу та переклади. Працювала головним редактором видавництв "XXI вік" і "Бокор".            З 1998 року - видавець та редактор журналу для дітей "Віночок". Галина працює головним редактором Закарпатської філії видавництва "Знання".
Серед найвідоміших творів письменниці: "Злочинці з паралельного світу", "Пригода в зачарованому місті", "Мандри і подвиги лицаря Горчика", "Бабусина книжка". За свою творчу кар'єру авторка отримала кілька престижних нагород. Зокрема перша премія Міжнародної книжкової ярмарки у Києві "Книжковий сад", літературна премія ім. Лесі Українки (2003) та тричі лауреат премії ім. Федора Потушняка.

Сергій Гридін

 Дитячий письменник родом із Рівненщини. Деякий час жив із сім'єю в Монголії. Директор рівненського фестивалю "Дивокрай". Служив у зоні АТО. Серед найвідоміших книг письменника трилогія про комп'ютерний вірус Федько: "Федько, прибулець з інтернету", "Федько у віртуальному місті", "Федько у пошуках чупакабри", над якою працював протягом 2011-2012 років. Остання книга трилогії увійшла до довгого списку премії "Книга року ВВС-2012". Також книги автора були відзначенні на конкурсі "Краща книга Рівненщини" в номінації "Краще видання для дітей" (2013) та "Краще видання для юнацтва та молоді" (2015).

Сашко Дерманський

Сучасний популярний український письменник, він також відомий під псевдонімами Сашко Володарський та Назар Дібров. Творчість Сашка Дерманського насамперед орієнтована на дітей молодшого та шкільного віку. Творам письменника властиві яскраві і привабливі персонажі, веселі історії і захоплюючі пригоди, завдяки чому діти читають їх на одному диханні. Багато книжок автора відзначені популярними українськими та міжнародними літературними преміями. Крім прози, Сашко також пише й вірші.
Купити книги Сашка Дерманського варто всім читачам, які стежать за сучасною українською дитячою літературою або бажають розважити дітей легкими, веселими і захоплюючими історіями.
Найяскравіші книги Сашка Дерманського:
Чудове Чудовисько.
Стонадцять Халеп Остапа квіточки
«Бабуся оголошує войну»
Корова часу
Маляки
Король буків, або таємниця Смарагдової книги
Вужік Онисько

Іван Антонович Малкович

Досвідчений український письменник, поет і видавець, власник і директор першого приватного видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
І. Малкович брав безпосередню участь у виданні прекрасних українських дитячих книг, серед яких такі шедеври. як:
Українська абетка
Улюблені вірші
100 казок
Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами
Внесок Івана Антоновича Малковича в сучасну українську дитячу літературу важко переоцінити. Видавництво, яким він керує - одне з найулюбленіших в української дітвори.

Дитячі письменники які змінили світ

   Дитяча література  досить багата та різноманітна. Ми підібрали  перелік найкращих дитячих літераторів – класиків та сучасників, твори яких дійсно заслуговують на увагу! Твори цих письменників читають дітям на ніч у всьому світі. Проблематика творів та гумор літературних героїв близькі та знайомі і дітям, і дорослим. Твори цих дитячих пеисьменників намагаються екранізувати режисери  в кіно і на сцені. Імена цих письменників назавжди ввійшли в історію світової культури та літератури. Хтось із нах жадав слави письменника для дорослих, та якраз наївні дитячі казки принесли їм всесівтнє визнання. 

Про видатних дитячих письменників, чиї твори змінили світ йтиметься у сьогоднішній добірці. Тож, щоб не нудьгувати вам, діти, вдома на карантині пориньте у світ дитячої літератури. Приємного читання! 

Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875)

данський письменник, найвідоміший казкар

Народився на данському острові Фюн в родині шевця та прачки. Однак з дитинства вважав, що його батько королівського роду, і вже у дорослому віці розказував у своїй біографії, що нібито грався з принципом Фредеріком, майбутнім королем Данії. З дитинства був замкнений, нервовий і хворобливий, проте це компенсувалося увагою та любов’ю батьків. Батько, попри свою бідність, був людиною начитаною і зміг прищепити любов до книг і Гансові. Особливо запам’яталися хлопчикові вечірні читання при тьмяному світлі лампадки. В юності Андерсен переїде до Копенгагена, спробує себе в драматургії і в жанрі дорожніх нотаток. Однак справжню славу мрійливому хлопцю з багатою фантазією принесуть саме казки, перші з яких вийдуть у збірці «Казки, що були розказані дітям». Загалом за життя він напише їх понад 150. Побачивши здаля його худу високу незграбну постать, діти бігтимуть вітатися з казкарем. Він багато де мандруватиме й залишить по собі детальні дорожні замальовки. Андерсен сам уособлюватиме те Гидке Каченя, з якого виріс до найвідомішого у світі казкаря, з чиїми історіями батьки в усьому світі вкладають дітей спати. А його Русалонька й взагалі стане символом Данії.   Згодом  ім’ям Андерсена буде названа одна з найпрестижніших літературних премій, здобути яку мріють усі казкарі світу. Премію Ганса Крістіана Андерсена називають «Малою Нобелівською премією» і вручають за видатний внесок у розвиток дитячої літератури найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги у день народження казкаря – 2 квітня, раз на два роки. Лауреатами премії свого часу були не менш відомі казкарі Астрід Ліндґрен, Туве Янссон, Джанні Родарі.

Варто почитати:- «Снігова королева»- «Русалонька» - 

- «Дикі лебеді»                                                                                                                      -  "Соловей "                                                                                                                            -  "Гидке каченя"                                                                                                                    -  "Непохитний олов'яний солдатик"

• 
  

Варто подивитися:
- Дівчинка з сірниками (2006), мультфільм
- Дівчинка з сірниками (2013), фільм

Астрід Ліндґрен (1907–2002)

шведська дитяча письменниця, «мама» Карлсона і Пеппі Довгапанчоха

У світі продано понад 165 млн її книжок більш ніж 60 мовами. Астрід Ліндґрен подарувала світові Карлсона - милого товстого чоловічка з пропелером на спині та любов’ю до їжі;  Пеппі Довгопанчоху - руду шалену дівчинку з кісками, доньку капітана, яка живе разом з мавпочкою паном Нільссоном і конем; дівчину-розбійницю Роню й капризну бешкетну Лотту. Її добрі й смішні герої близькі читачам різних культур, адже простими словами нагадують дорослим, що й вони колись були дітьми, а до дітей промовляють їхніми ж проблемами, радощами й переживаннями. Більшість героїв Астрід Ліндґрен – справжні борці за справедливість, і якщо не силою, то хоча б своєю веселістю й дотепністю.  Вона народилася в родині фермерів й провела дитинство в атмосфері любові, у близькості  до природи.           Переїзд до Стокгольма, як згадувала письменниця, став переломним у її житті. Після сина Ларса у вже одруженої Астрід народилася донька Карін. Саме для неї Ліндґрен вигадала історію про чудернацькі пригоди «Пеппі Довгапанчоха», щоб розважити доньку, яка в дитинстві часто хворіла. Ім’я героїні вигадала сама дівчинка. Відтоді рудоволосу Пеппі знають в кожному домі, а казки Астрід Ліндґрен отримують нове втілення в екранізаціях і театральних постановках.

Варто почитати:

- «Пеппі Довгапанчоха»

- «Малий та Карлсон, що живе на даху»

- «Лотта з Бешкетної вулиці»

- «Роня, донька розбійника»

- «Міо, мій Міо»

Варто подивитися:

- «Пеппі Довгапанчоха» (1997), мультфільм

- «Бути Астрід Ліндґрен» (2018), фільм

Льюїс Керрол (1832–1898)

англійський письменник, математик, філософ, який влаштував «божевільне чаювання»

Його справжнє ім’я – Чарльз Доджсон. А його життя змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел. Саме доньку декана коледжу Крайст-Черч при Оксфордському університеті вважають прототипом Аліси з Країни Див.          У 1850-х роках Доджсон став близьким другом сім’ї Лідделів і чимало часу проводив з їхніми дітьми. 1862 року під час прогулянки на човні десятирічна Аліса попросила його скласти історію для неї та її сестер. Доджсон, який і раніше не раз вигадував для них казки, погодився й розказав дівчатам історію про пригоди маленької дівчинки у Підземній Країні, куди вона втрапила через нору Білого Кролика. Головна героїня багато в чому нагадувала саму Алісу Ліддел, а другорядні персонажі – її сестер Лорін та Едіт. Згодом Аліса, яку так захопила ця історія, наполягла, щоб Доджсон записав її. Першу версію книжки під назвою «Пригоди Аліси під землею» він подарував самій Алісі. Вперше під псевдонімом Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див» була опублікована 1865 року. Через шість років була видана друга книжка – «Аліса в Задзеркаллі».

 Професор математики, логік і філософ створив твір, подібних якому світ не знав. Пародії, абсурдизми, гра слів, сатиричні натяки, філософські алюзії – усе це вмістив у себе дитячий роман-казка про Алісу в Країні Див, яку вже друге століття аналізують не лише літературознавці, але й лінгвісти, математики, психологи. Залишається спірним, наскільки цей твір є дитячим. Однак той факт, що «Аліса в Країні Див» змінила уявлення про жанр фентезі, безсумнівний. Алюзії на «Алісу» можна зустріти не лише в літературі, але й кінематографі, як-от Божевільний Капелюшник у коміксах про «Бетмена» чи згадки про чарівні кольорові пілюлі в «Матриці». 

Варто почитати:

- «Аліса в Країні Див»

- «Аліса в Задзеркаллі» 

Варто подивитися:

- «Аліса в Країні Чудес» (2010), фільм

- «Аліса в Задзеркаллі» (2016), фільм 

                                                       Алан Мілн (1882–1956)

англійський письменник, «батько» Вінні Пуха

Він прокинувся знаменитим 1926 року, коли на вітринах лондонських книгарень з’явилася дитяча книжка «Вінні Пух», хоча аж ніяк не мрія про славу дитячого письменника. На той час Мілн уже був знаним драматургом та фейлетоністом Англії. Однак саме історія, яку він вигадав для свого сина Крістофера Робіна, назавжди визначила його подальшу письменницьку долю. Він ще встигне зненавидіти своїх плюшевих героїв – ведмедика Пуха, Паця, віслючка Іа-Іа, Тигру, Кенгу – як і Крістофер Робін зненавидіти казку, яку його батько зробив надбанням усіх дітей у світі. Родина Мілнів не була ідеальною, хотіли дівчинку Розмарі, однак народився хлопчик, якого назвали Крістофер Робін. На перший день народження Біллі Муна (як його називали батьки) Алан подарував синові плюшевого ведмедика. Саме цей ведмедик, а також справжня ведмедиця Вінні з лондонського зоопарку надихнули Мілна на створення книг, де головним героєм є наївний довірливий ведмедик Вінні Пух та його кумедні лісові друзі. Відтоді йому так і не вдалося зажити слави письменника, який пише твори для дорослих. Однак його дитячі казки про кумедних героїв, відомих сьогодні кожній дитині, ще довго тішили понівечене двома війнами суспільство, яке втратило віру в усе добре й світле.          «Вінні Пух» займає 7-му сходинку у рейтингу «200 найкращих книг за версією BBC», а ведмедик Вінні є одним із найвпізнаваніших героїв дитячих творів. Щорічно тисячі дітей приходять до Нью-Йоркської публічної бібліотеки подивитися на іграшки Крістофера Робіна. 

Варто почитати:

- «Вінні Пух і всі-всі-всі»

Варто подивитися:

- «Вінні Пух» (2011), мультфільм

- «Прощавай, Крістофере Робін» (2017), фільм

- «Крістофер Робін» (2018), фільм

 

                                                              Туве Янссон (1914–2001)

фінська письменниця, художниця, «мама» мумі-тролів

Її мумі-тролів можна побачити в усіх куточках світу – від власне книжок до чашок з героями та іграшок. Усе своє життя вона присвятила письменницькій та художній діяльності. Туве Янссон народилася у Гельсінкі у творчій родині: її мати була художницею та графічною ілюстраторкою, батько – скульптором. Її брати та сестри теж стали художниками. Дитинство Туве провела на острові у Фінській затоці, в 50 км від міста. У 14 років вона написала та проілюструвала свою першу книжку. Згодом вчилася в Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі на графічного дизайнера, ілюструвала книжи та журнали, створювала комікси. 

Перша книжка Туве Янссон про мумі-тролів побачила світ 1945 року у часи Другої світової. Авторка зізнавалася, що хотіла в темні часи написати щось невинне й наївне. Згодом вона написала ще кілька книжок про мумі-тролів, які продали багатомільйонними накладами по всьому світу. Однак свого першого мумі-троля Янссон намалювала ще в дитинстві, граючись з братом. Згодом замість підпису авторка малювала маленьку фігурку мумі-троля. Багато часу Туве також присвячувала й театру, де брала участь у постановках вистав за казками про мумі-тролів. Окрім дитячих, Янссон написала шість романів та п’ять оповідань для дорослих, серед яких мудра  «Літня книжка». 

 

Роальд Дал (1916–1990)

англійський письменник норвезького походження, казкар, фантаст

Він народився у вельському містечку Лландаффі, у родині емігрантів з Норвегії. Служив у Королівських повітряних силах Великої Британії, ставши асом (збив більше п’яти літаків противника), а згодом – одним із найбільш продаваних письменників та найвідоміших дитячих авторів XX століття, що здобув Всесвітню премію фентезі, British Book Awards, а також, за версією журналу «Time», потрапив на 16-ту сходинку у списку «50 видатних британських письменників з 1945 року». Дал рано втратив батька, а згодом його перевели до пансіонату для хлопчиків Святого Петра. У біографії письменника знайдеться місце і роботі на шоколадній фабриці, що стане основою для написання одного з найвідоміших його творів – «Чарлі і шоколадна фабрика».

 Після війни він повністю присвятив себе творчості і швидко здобув світове визнання. 1943 року вйшла його перша дитяча книжка «Ґремліни» – про маленьких злісних істот, запозичених з фольклору Королівської авіації. Його твори для дітей відомі специфічним чорним гумором, похмурою і водночас комічно-гротескною атмосферою. Разом з дитячими книжками він працював над моторошними оповіданнями для дорослих. Також Дал пробував писати сценарії до фільмів. Однак саме твори для дітей принесли йому визнання. Кожна нова книжка лише гучніше заявляла про нього у світі. Попри гротескність й часом химерність його сюжетів, маленькі герої книжок Роальда Дала протистоять тиранії й жорстокості дорослого світу.

Варто почитати:

- «Чарлі і шоколадна фабрика»

- «Матильда»

- «ВДВ (Великий Дружній Велетень)»

- «Відьми»

- «Джеймс і гігантський персик»

Варто подивитися:

- «Відьми» (1990)

- «Матильда» (1996)

- «Чарлі і шоколадна фабрика» (2005)

- «Фантастичний містер Лис» (2009)                                                               - «Великий дружній велетень» (2016)

Клайв Стейплз Льюїс (1898–1963)

англійський письменник, який відчинив двері шафи до Нарнії

Льюїз, Толкін, Ролінг… Ті, хто перевернув літературний світ фентезі і чиї книжки стали невід’ємним читацьким досвідом багатьох людей у всьому світі. Їхній чарівний світ настільки безмежний, що й після життя автора творить й розширює себе сам. Книжки К. С. Льюїса переклали більш ніж 40 мовами та видали мільйонними накладами по всьому світу. Про те, як потрапити до Нарнії, сьогодні знає чи не кожна дитина. Його найвідоміший цикл з семи книжок «Хроніки Нарнії» опублікували у післявоєнні часи, коли світ нагально потребував, щоби йому повернули віру в добро. Ставши свого часу досить релігійною людиною, Льюїс заклав у «Хроніки» багато натяків на християнські ідеї та цінності, представивши їх у ненав’язливій для юного читача формі. Крім того, чимало з його казкових героїв мають прототипи у грецькій та римській міфології, британському та ірландському фольклорі. Сьогодні ця серія стала класикою дитячої літератури, її адаптували для телебачення, театру і навіть радіо.

Світ Льюїса перенаселений магічними істотами, тваринами, які розмовляють, чарівними атрибутами й магією як такою. Більшість його героїв – діти, які і здатні відшукати двері до Нарнії і повірити в її мешканців. Льюїсу приписують один з найпрекрасніших висловів: «Колись ми станемо достатньо дорослими, щоби знову повірити в казки». І саме в цьому родзинка його книжок – повертаючись до них у дорослому віці, ви повертаєтесь до свого дитинства.

Варто почитати:

- «Хроніки Нарнії», 7 книжок

Варто подивитися:

- «Лев, чаклунка та шафа» (2005)- «Хроніки Нарнії: Підкорювач Світанку» (2010)

- «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан» (2008)

Джоан Ролінґ (1965)

англійська письменниця, літературна мама найвідомішого у світі чарівника

Про щасливу родину вона мріяла з дитинства, зростаючи у бідних районах передмістя Бристоля.  Стосунки з батьком у дівчини та її сестри Ді не склалися. Мати померла 1990 року, так і не дізнавшись про Гаррі Поттера та всесвітню славу доньки. Того ж року Джоан Ролінґ, їдучи поїздом з Манчестера до Лондона, вигадала історію про хлопчика, який вижив, – за шість місяців до смерті матері.  Джоан проводила вільний час у кав’ярнях, працювала над першою своєю книжкою, яка вже за кілька років переверне світ. Вона, як ніхто, розуміла худого чорноволосого хлопчика зі шрамом на лобі, який виріс у скруті і на чиє життя наклала відбиток сама смерть.

Свої перші фантастичні оповідання Джо писала ще в дитинстві, розказуючи молодшій сестрі. Загалом усе, що оточувало авторку, так чи інакше знайшло відображення у її книгах про хлопчика-чарівника. Роман «Гаррі Поттер і філософський камінь» побачив світ 1997 року, після більш ніж 10-ти відмов від видавців. За видання книги взялося лондонське видавництво «Bloomsbury»: кажуть, що донька одного з керівників видавництва так вподобала перший розділ, що одразу ж запросила продовження.

Усі книги про Гаррі Поттера – про любов у всіх її проявах, про смерть і її прийняття, про дружбу й милосердя, про все те, що робить нас людьми і чого так бракувало авторці довгі роки. Вони дають віру, що на кожну біль, відчай в нашому житті завжди є щось дуже світле й тепле, а кожна життєва драма лиш може бути довгою дорогою до щастя й успіху. Ця жінка – з цілим всесвітом у її голові – привнесла у дитячу літературу та світ загалом стільки магії, чарівних пригод і того по-справжньому дитячого захвату від читання, скільки не вдавалося, можливо, жодному письменнику фентезійних книжок. А головне – вона змогла відірвати дітей від екранів телевізорів та комп’ютерів та зацікавити КНИЖКОЮ.

Варто почитати:

- «Гаррі Поттер», 7 книжок

- «Казки барда Бідла» (2014)

Варто подивитися:

- «Гаррі Поттер», 8 частин

- «Фантастичні звірі і де їх шукати» (2016)

- «Мама Гаррі Поттера» (2010), документальний фільм

- «Магія слів: Історія Дж. К. Ролінґ» (2011), фільм.

Диво калинове, чари барвінкові Дмитра Білоуса( До 100-річчя від дня народження)

Любі діти! Любителі українського слова та українського іскрометного гумору святкують 100 років від дня народження видатного українського поета, гумориста, перекладача, громадського діяча  Дмитра Білоуса.
Особливе місце в творчості Дмитра Білоуса належить унікальній збірці "Диво каленове". Це вірші про мову, про любов до рідного слова. За цю книгу Дмитро Білоус став  лауреатом  Національної премії України імені Тараса Шевченка. 

До вашої уваги підбірка віршів поета.

Дмитро Білоус

РІДНЕ СЛОВО

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.

* * *

ВІЧНО ЖИВА

А мова не корилася царю —
ані царю, ані його сатрапам,
з орлом двоглавим стаючи на прю,
що брав її у пазуристі лапи.

Несла устами відданих синів
мужицьку правду, ту, що є колюча,
сміялася з ненависних панів,
що їхня правда на всі боки гнуча.

Плюндрованій, не надавали прав,
немов на звіра, об'являли лови.
Орел  впивався  в  душу,  тіло  рвав —
він  був  безмозкий,  хоч  і  двоголовий.

Заборонити дереву рости,
ширяти вольній птиці у блакиті,
живій ріці між: берегів плисти,
ходити сонцю по своїй орбіті?

Заборонить дощеві поливать
гінке стебло, щоб не зросло колосся,
поетові — писать і малювать,
щоб  приректи  народ  на  безголосся?

О як хотіла, прагла воля зла,
щоб ти була лиш суржик, мішанина:
щоб вічно недорікою була
на втіху скалозуба-міщанина!

Хай давню жуйку міщанин жує,—
воскресли,  піднеслися  духом  люди.
Бо є в народу мудрість*, сила* є,
І рідна мова є і вічно буде!

                     * * *

Добре слово настрій, дух підносить;
забувати, друже мій, не варто,
що для настрою і жарту досить
просто теплого людського жарту.

Як народ веселе слово творить?
Ось по кризі йде дідок бровастий,
зустрічає дядька і говорить:
— Де б оце його отут упасти?

Дядько теж боїться посковзнутись,
але йти йому уже певніше.
Не минув нагоди усміхнутись:
— Та вже падайте, де вам зручніше…

І обидва розсміялись гучно:
ковзанку пройшли благополучно.
Ось улітку (квіти на газонах),
сміючись, біжать дівчата юні,
будівельниці в комбінезонах,
крейдою оббризкані красуні.

І за мить уже шпаркі дівчата
вносять козли крізь скляні дверини.
Й тут же Мотря, дівчина завзята,
блиснула очима в бік Марини:

— Як би це розбити шибок зо три?
Ти заходь, Марино, звідсіля ось… —
А Марина їй: — Та бачиш, Мотре,
я ж оце й сама вже націляюсь.

І обидві розсміялись гучно:
козли пронесли благополучно…

Ти звертав увагу, друже милий,
що таке в житті веселе слово?
Гумор надає людині сили,
коли в серці сяє веселкове.

                * * *

Як прислів’я чудове,
йде від роду до роду,
що народ — зодчий мови,
мова – зодчий народу.

ВОГНИЩЕ РОДИННЕ

На світі білому єдине,
як і дніпрова течія,
домашнє вогнище родинне,
оселя наша і сім'я.

Ми відтоді початки лічим,
як муж з камінням і паліччям
за звіром кидався вдогонь,
а жінка берегла вогонь,

вогонь, що предки розкладали,
здобутий ними від тертя;
пожитки різні, причандали,
що перейшли з первобуття.

Й слова житейські необхідні,
що проростали, як зерня,
вогнем освячені і рідні:
горнутись, горниця, горня.

Хоч їх походження і різне —
немає в цьому дивини.
Та дух вітчизни, материзни
несуть і досі нам вони.

Слова, що доти їх не знали,
первісні трепетні слова,
що зігрівали і єднали, —
і мова врунилась жива.

В щасливі і в тяжкі години —
куди б нам не стелився шлях
не гасне вогнище родинне,
в людських запалене серцях.

З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА

Де вам, друзі, траплялось,
щоб од міста, села
три ріки розливалось
з одного джерела?

Що не річка, то мова
прагне, рине у світ
од безсмертного Слова,
що про княжий похід.

Що не річка, то мова
з-понад волзьких степів:
це російська чудова —
гусел радісний спів.

Що не річка, то мова
з-над Славути-Дніпра:
українська чудова —
кобзи сонячна гра.

Що не річка, то мова,
де шипшини корал:
білоруська чудова —
ніжний видзвін цимбал.

Від Русі розливалось
три могутніх ріки.
І тепер побратались
на віки, на віки.

НАЙДОРОЖЧЕ

Синів і дочок багатьох народів
я зустрічав, які перетинали
гірські й морські кордони і на подив
багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:
— Яку ви любите найбільше мову? —
І всі відповідали: — Ту, що нею
співала рідна мати колискову.

ДУХМЯНИЙ ДИВОСВІТ

У спеку й дощ – без паніки –
і ясним гожим днем
з учителем ботаніки
ми влітку в мандри йдем.

Гудінням бджіл озвучений
духмяний дивосвіт:
і паничі тут кручені,
і королевий цвіт.

А хто розбризкав схилами
під гомінке цвірінь
цю жовту цвіть на килими,
цю золоту яскрінь?

Лист голий із росинками,
холодний, а на споді –
покритий волосинками
і теплий. То в народі

і стали мати-й-мачуха
ці квіти називати:
холодний верх – то "мачуха",
а теплий спід – то "мати".

Спочинемо у тіні ми:
ось прямо біля ніг
із вузликами синіми
стоїть петрів батіг.

Та зовсім то не вузлики,
не плетив торочки, —
то неба сині кусники,
блакитні квіточки.

Всі назви ми записуєм
(а дощик — мов крізь сито).
Залитий парк мелісою —
немов меди розлито.

Уже до дому близько ми,
все рідне навкруги.
А нас дощу і блискавки
періщать батоги.

У спеку й дощ — без паніки
і ясним гожим днем
з учителем ботаніки
ми з подорожі йдем.