Лялька – мотанка – подорожниця своїми руками

Добрий день, шановні гості.

Сьогодні я хочу познайомити вас з лялькою, старовинною лялькою – мотанкою. Чому називають її так – як ви гадаєте ? Лялька – мотанка від слова мотати, в'язати, змотувати, зв'язувати. Лялькам – мотанкам дуже багато років. Перші ляльки знайшли на території України біля м. Мізина на Черкащині. Досліджуючи історію ляльки - мотанки археолог Вікентій Хвойка у 1893 році відкрив залишки давньої цивілізації біля селища Трипілля. Саме з цього регіону і починається історія ляльки – мотанки, як найдавнішої ляльки українських дітей.

Ляльки мотанки поділялись на ігрові, обрядові, оберегові.

Традиційна народна лялька відрізняється від сучасної своєю умовністю. У традиційній культурі, лялька, використовувалась не тільки для дітей, але і у багатьох обрядах. Її наділяли магічними властивостями вважаючи її, оберегом.

У народі нічого не робилося просто так. Все було символічно. Йдучи, мітлою підпирали двері – будинок нею оберегали. Доріжку витрясали, від негод позбувалися.

В залежності від того для чого призначалася лялька, її вид і спосіб виготовлення були дуже різними. Вони можуть бути виконані з різних природних матеріалів. Це могли бути солом'яні або трав'яні ляльки, ляльки набиті крупою чи зерном, тканинні ляльки.

Один з основних ознак оберега ляльок всіх народів світу це – відсутність характерних ознак особи: носа, рота, губ.

Оберегові ляльки мають одну характерну особливість: вони безликі і, як правило, виготовляються без дотику голки.

Безликі ляльки не дозволяють злим силам вселиться в ляльку і творити зло: безокий – не зурочить, безрота – не обмовить. З давніх - давен клали в колиску немовляти лялечку – закрутку, щоб та оберігала її від переляку. Тканинна лялька виховувала в дитині ласкаве, небоязливе ставлення до світу. Ляльки виконували різні функці: нерозлучників дарували молодим на весілля; покосницю –зкручували в перший день косовиці і дарували підрослим дівчаткам, залучаючи їх до праці дорослих.

У цьому майстер -класі я вас хочу познайомити з лялечкою оберегом

«Подорожницею» .

У давнину таку лялечку робили для від'їжаючих. Ця лялечка – оберіг подорожньому в дорозі. Лялечка дуже маленька, повинна поміщатися в долоні або в кишені. Робиться без участі голки. У вузлику у ляльки крупа, щоб подорожній не відчував у дорозі потреби та ниточка, щоб не заблукав і обов'язково знайшов дорогу додому, монетка, щоб водилися гроші.

А зараз я пропоную вам зробити ляльку - мотанку своїми руками. Нам знадобиться : тканина біла – клаптик 15х15 для голови, тканина кольорова – клаптик 15х15 для тулуба, клаптик 15х6 - для рук.

Стрічка кольорова - 10 см

Кольорова тканина для спідниці - 17 см

Кольорова тканина трикутничком половина квадрату 14х14 см для косинки.

Кольорова тасьма на фартух - 6 см

Клаптик кольорової тканини на мішечок 7х7 см

Ножиці

Нитки швейні: білі, червоні, зерно, вата, монетка.

А щоб у нас вийшло все добре давайте промовимо один одному такі слова – «В тебе все вийде!». Розпочнімо!

По центру білого клаптя тканини викладаю кульку бавовни.

Згинаю білий квадрат навпіл по діагоналі, а потім формую голову ляльки -Подорожниці, обертаючи тканина навколо бавовняної кульки так, щоб на місці майбутнього обличчя ляльки не утворювалися складочки і заломи.

Закріплюю тканину, виконавши під головою ляльки кілька тугих витків нитку надійно зав'язую, залишивши довгі «хвостики» для кріплення інших деталей оберега.

Накладаю стрічку так, щоб вона не закривала обличчя ляльки, а її вільні кінці розташовувалися вздовж тулуба лялечки.

Примотую стрічку до шиї ляльки і закріплюю нитку кількома вузликами.

Для виготовлення рук ляльки - Подорожниці шматочок білої тканини розміром 15х6 см повертаю в довгу трубочку, підігнувши край клаптя так, щоб зріз виявився всередині деталі.

Руки ляльки  - Подорожниці повинні бути досить довгими. Так щоб прикріплений до них згодом вузлик майже торкався землі. Враховуйте це при зміні наведених розмірів деталей.

Ручки ляльки примотую в області шиї залишившимися кінцями нитки. Кінці нитки надійно зав'язую.

Червоною ниткою в декілька складань намотую хрест під головою Подорожниці, фіксуючи всі прикріплені раніше деталі.

На лицеву сторону на середину кладу клаптик для спідниці, фартук, кольорову стрічку. На стрічку обличчям кладу ляльку і загортаю у тканину-спідницю. Прив'язую до тулуба спідницю ниткою.

Опускаю, вивернувши на лицьову сторону, спідницю і ручки ляльки.

Надлишки тканини, з якої зроблені голова і тулуб ляльки - Подорожниці, що визирають з - під спідниці, зрізаю ножицями.

Подорожница завжди тримає в руках вузлик. Що ж в ньому лежить? Найчастіше удавнину це були – жменя рідної землі або зола з домашнього вогнища. Адже в дорозі завжди приємно згадувати про рідний дім і мріяти про повернення. А пізніше почали класти Ляльці –  Подорожниці увузлик трохи зерняток, щоб не голодувати в дорозі; монетку, щоб у подорожі не перевелися гроші й довгу червону ниточку, щоб знайти зворотну дорогу і неодмінно повернутися додому.

Всі ці нехитрі, але дуже потрібні в дорозі кожному подорожньому, пожитки складаю в яскравий клаптик тканини розміром 7х7 см.

Зав'язую вузлик ниткою. Не відрізаючи кінців нитки, примотую мішечок до рук ляльки - оберега.

І лялька - оберіг подорожниця готова!

Обов'язково покладіть в сумочку чи подаруйте дорогій людині, щоб вона її оберігала в дорозі, і вона завжди пам'ятатиме про вас!!!

Ляльку подорожницю

У дорогу ти візьми

Держить подорожниця

Горстку рідної землі

Як любляча мати

Молиться і жде

Нехай дорога довга

Радість принесе.