Накрапала на Купала з неба янгольська роса

Купало, Купало, чи ти з неба впало?

Чи з землі взялося, що таке вдалося?

Купальське свято має давнє і цікаве коріння. Колись воно припадало на день літнього сонцестояння, тому основні символи свята – опудало -“Купайло”, деревце -“Маринонька”, вінок, колесо. Свято Купала в традиційному календарі є протилежним Коляді – зимовому сонцестоянню. У народі кажуть, що цього дня сонце “грає”, дерева можуть переходити з місця на місце, а зілля має найбільшу цілющу силу. Загальновідомою є легенда про чудодійний цвіт папороті, що з’являється тільки на мить саме у купальську ніч.

Купала за новим календарем змінило своє датування. Будучи за кілька сотлітньою традицією пов’язане з християнським святом Різдва Св. Івана Предтечі, воно перейшло разом з ним від 21 - 22 червня на 6 - 7 липня за новим стилем. Для багатьох і багатьох поколінь українців “Іван” і “Купало” вже нероздільні; про це свідчить безліч пісень з давніми архаїчними мелодіями і приспівами: “Купала на Йвана!”, “Іване, Йване!”, “Купайла! Грало сонечко на Йвана!” тощо. Відтак в одних районах Купала святкували у ніч проти Св.Івана – 6 липня за новим стилем, а в інших – власне на Св. Івана, 7 липня.

Дослідники припускають, що купальський обряд потоплення деревця -“Мариноньки” – залишок давнішого, в якому мало місце людське жертвоприношення землі за майбутній урожай. Також знаємо з літописів, що за дохристиянських часів цієї ночі хлопці “умикали” собі майбутніх дружин. Ясна річ, подібні моменти (як і взагалі участь в нехристиянських обрядах) церквою, м’яко кажучи, не благословлялися. З часом обрядове, сакральне значення купальських ритуалів забулося, і свято стало просто традиційною молодіжною розвагою, яка виразно зберігала мотиви парування молоді. Окрім того, головними дійовими особами свята були вода і вогонь – їх поєднання в різних моментах (спалення опудала і потоплення деревця; свічки на вінках, що пливуть по воді; пущене з пагорба у воду запалене колесо; звичай стрибати через вогонь і купатися цієї ночі тощо).

Як відбувалося ТРАДИЦІЙНЕ купальське свято?

Десь надвечір хлопці починають зносити на умовлене місце – біля річки чи ставка – дрова для багаття; заразом зносять звідусіль різні уламки, сміття, старе взуття, дерев’яний непотріб – хай воно згорить у очисному купальському вогні, а з ним піде з людського життя все негодяще й непотрібне. Хлопці також вирубують і вкопують на місці гуляння деревце (найчастіше це молода верба) – “Купайлицю”, або “Мариноньку”.

Тим часом дівчата беруть удома стрічки й різнокольорові клаптики, збирають зілля і квіти, приносять їх оберемками до деревця. Плетуть вінки і прикрашають “Мариноньку” вінками, стрічками, свічками.

Робили також солом’яне опудало – “Купайло”; вдягали його в стару сорочку; подекуди “Купайло” теж прикрашали вінками. Протягом свята “Купайло” має згоріти, а “Марена” – потонути; в одних селах це роблять відразу, в інших – наприкінці гуляння. Деревце -“Мариноньку” після потоплення у воді розламують, а гілочки й прикраси з неї розбирають по домівках; за повір’ям, якщо гілочку покласти на грядці, то добре вродить городина.

Доки стемніє, усе це робиться, плететься, прикрашається. Дівчата переспівують купальські пісні.

Розваги з вогнем починаються з настанням темряви. Запалюють свічки на “Мариноньці”; дівчата довкола неї водять танок. Потім хлопці й дівчата парами стрибають через багаття. Це – ворожіння: якщо руки над вогнем не розчепляться, пара одружиться. Стрибають і поодинці, особливо хлопці – через більший вогонь. Вважається, що обпектися може тільки людина лиха або з нечистою совістю.

Пізно вночі дівчата окремо від хлопців ідуть пускати на воду вінки; найчастіше цей звичай існує там, де вода протічна. В деяких районах дівчина плете два вінки – один за себе, один за свого хлопця – і, пустивши їх поодинці, дивиться: зійдуться на воді чи ні? Якщо зійдуться – пара одружиться. Проте частіше дівчина пускає на воду один вінок. Попливе швидко – швидко піде заміж; крутитиметься на місці – ще рік сидітиме в дівках; потоне – поганий знак розлука.

Вінки часто-густо ставили на хрестовинку, щоб не тонули; встромлювали у кожен вінок свічку. В окремих районах дівчина, забрівши глибоко у воду, пускала вінок просто з голови. Вода знімала його і несла по своїй волі.

Подекуди за звичаєм хлопець має спіймати у воді вінок своєї дівчини. Цьому також надавалося великого символічного значення; це немов би закріплювало дівоче ворожіння згодою і успіхом хлопця.

Казали, що протягом купальської ночі варто скупатися.

КУПАЛЬСКИЙ ВІНОЧОК

Пливи, пливи, мій віночку, та Дністром-рікою,

Нехай мені ясна зірка знайде добру долю.

Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,

Нехай моя ясна зірка милому засяє.

Ой та на Івана, ой та на Купала

Там дівчина квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала.

Ой зійди, сонце, світи, та не грій,

Щоб мій віночок та не згорів,

Щоб мій віночок живий зостався

Та милому в руки щоб дістався.