Тризуб як малий Державний Герб України

      (Інформ – хвилинка до 30 – річчя затвердження Верховною Радою України)

 

Наш герб – тризуб. У ньому сила

Отця Небесного і Сина.

Уважно придивись до нього –

На Дух схожий він Святого,

Що голубом злетів з небес

І у людських серцях воскрес.

Тризуб немов сім’я єдина,

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

В Україні вольній, новій.

(Поклад Н.)

 

Український тризуб вже давно має набагато більше значення для українців, аніж тільки просто герб. Він став символом віри, сили та незалежності. З ним йшли у бій князі Київської Русі, затверджував документи Генеральний Секретаріат, він був знаком боротьби за свободу в ХХ столітті та врешті став Малим Державним гербом незалежної України.

Що ми знаємо про герб України? Більшість з нас обмежується тим, що це золотий тризуб на синьому фоні. Ще дехто навчився читати в ньому приховане слово “воля”. Але насправді все не так просто.

Ви замислювались, наприклад, чому саме тризуб? Що це взагалі за символ? Коли він з'явився на наших землях?

Вперше про тризуб як про офіційний державний герб України заговорили в 1918 році. Українська Центральна Рада пояснила його прийняття тим, що це є знак князівської влади і спадкоємності української державної традиції. Однак, починаючи від розпаду Київської Русі і до XX століття його використовували не так активно. Тризуби зустрічалися тільки в геральдиці міст, на родових гербах чи у книгах. Деякі запорожці, зокрема Гетьмани Хмельницький та Мазепа, розміщували на своїх родових гербах хрести чи якорі, стилізовані під тризуб.

Але історія українського герба почалась ще з княжого роду Рюриковичів. Вони карбували тризуб на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви. Перша писемна згадка про український тризуб датується 10 ст. Це був болгарський літопис “Хроніка Манасії”, в якому описувались прапори дружинників Святослава саме з тризубами. Щоправда, Святослав обрав собі простіший варіант - з двома зубцями. Одна з гіпотез стверджує, що це була літера “Ц” (від слова “цар”) зі зміщеним до центру хвостиком.

 

Його син Володимир Великий не зрадив традиціям, однак впродовж свого правління постійно удосконалював свій герб. Почав з того, що додав ще один зубець, далі ускладнював його графічними елементами. Остання зміна відбулась після хрещення Русі, коли князь додав паличку до середньої лінії, щоби вийшов хрест.

   

                            

У результаті безпосередніх зв’язків Києва з Боспорським царством і впливу грецької культури тризуб поширився на Київську Русь. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах князя Володимира, став спадкоємним геральдичним знаком для його нащадків і символом могутності Київської Русі. Зображення тризуба мають клейма на цеглі Десятинної церкви у Києві (986 – 996 рр.), Успенського собору у Володимирі-Волинському (1160 р.). Тогочасні князі зображували свій герб на монетах, зброї, одязі, печатках, прикрасах, стягах, посуді на каменях та цеглі інших держав, тощо. Кожне покоління змінювало свій герб, додаючи чи віднімаючи певні елементи. Найбільша кількість знайдених речей з тризубом належали Володимиру Святославовичу, тому він вважається його знаком.

Протягом кількох століть тризуб був поширений у всіх князівствах Київської Русі. Згодом зазнав змін (двозуб), але весь час зберігалась первісна Володимирова основа. Окремі династичні роди на українських землях використовували тризуб як своє династичне знамено аж до XV століття.

  

Однак, тризуб був присутній на наших землях ще задовго до цих подій. Археологічні знахідки свідчать, що його використовували трипільці у 4-3 ст. до н.е. У прадавні часи на землях центральної України тризуб був знаком родових та племінних старійшин. Приклади стародавніх тризубів були знайдені на Поділлі, в Ольвії (в Південній Україні), на території прадавнього Бозпорського царства. Згодом його використовували царські скіфи, які називали себе нащадками атлантів (до речі, найдавніша писемна згадка про тризуб датується 360-355 р.р до н.е. і належить Платону: у праці “Тімен” він детально описав блакитний одяг царів-атлантів, на якому був зображений золотий тризуб).

Різноманітні версії тризуба були поширені по всій території Європи та Азії, адже він був частиною культури багатьох народів і особливо значну роль відігравав у віруваннях арійців. Тому на деяких родових гербах їх нащадків і досі можна знайти відголоски триєдності. Арії пройшли чималий шлях, залишивши по собі багато згадок, в тому числі і тризуб.

В Індії, наприклад, є Храм Вайшну Деві - Великої Богині Матері. Її бронзова статуя у правій руці тримає тризуб. Найцікавіше те, що храм знаходиться на горі з трьома вершинами, яку символічно називають “Трикута”. З тризубом також зображують індійських богів Шиву та Вішну. За допомогою тризуба Шива перетворює світ у хаос, з якого згодом створює новий світ. Це символ єдності творця, охоронця і руйнівника. В національній символіці Індії також  присутній елемент, який називається “тришуб” і нагадує український тризуб. Однак місцеві визнають, що символ “народився” не на їх землях, а був принесений саме арійцями.

З тризубом зображалися багато міфічних героїв: грецький Посейдон, римський Нептун, скіфський Тагимасад, слов'янські Перун та Водяник.

                     

Існує безліч теорій значення тризубу, однак жодної, яка б змогла пояснити усе. Хтось бачить в ньому конкретні риси живих і не живих предметів: верхню частину скіпетра візантійських монархів, скіпетри скіфських царів, корони, сокиру, прапор, птаха тощо.

 

Також вважається, що тризуб – це відображення Рарога – вісника небесної справедливості, сокола, який летить з висоти донизу. В багатьох древніх цивілізаціях цей птах асоціювався з чимось високим: у стародавньому Єгипті – це був символ Сонця, в Монголії сокіл знищив “сонячного перевертня”, перси асоціювали його з царською владою, індіанці та слов'яни називали так доблесних воїнів. У віруваннях наших предків саме сокіл сидів на верхівці світового дерева. Тому дехто вважає, що саме падаючий вниз сокіл став прототипом родового гербу Рюриковичів.

Що ж, скільки думок, стільки й гіпотез. А як все було насправді, сьогодні достовірно не знає ніхто. Тризуб завжди буде приваблювати нових любителів загадок та головоломок, доки якомусь щасливцю не вдасться розгадати таємничий код наших предків.

Але зараз, давайте повернемося від гіпотез та сторінок давньої історії до подій 1917 року ХХ століття.

Від часу створення Центральної Ради в Києві у 1917 році розпочалися суперечки щодо того, яким має бути головний знак української державності. Участь в обговоренні брав історик Михайло Грушевський.

Серед варіантів стати гербом були: золотий лев, що спинається на скелю (герб Галицько-Волинської держави), Архистратиг Михаїл (давній герб Київської землі), козак із мушкетом (герб Гетьманщини) і тризуб (власний знак князя Володимира Великого).

До перших трьох «претендентів» у Грушевського були зауваження, а от тризуб підходив найкраще.

«На монетах й інших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний неясного значіння, щось вроді трезубця», – писав про тризуб Грушевський.

6 січня 1918 року герб з’явився на першій українській банкноті 100 карбованців, а згодом – на прапорі українського військово-морського флоту.

(Перша банкнота Української Народної Республіки – купюра 100 карбованців (аверс), на якій вказаний 1917 рік, а в обіг вона увійшла з 5 січня 1918 року)

(Ілюстративний додаток до наказу ч. 192/44 від 18 липня 1918 року, яким затверджувався ескіз Українського військово-морського прапора)

(Цей військово-морський прапор виготовив у 1918 році старший лейтенант Військово-морського флоту УНР Святослав Шрамченко. Згодом передав його до Українського національного музею в Чикаго. До Одеси на урочистості до 100-ліття ВМС України прапор привезла куратор музею Марія Климчак. Вона пообіцяла назавжди передати його Україні після того, як Крим буде звільнено з під окупації Росією. Одеса, 29 квітня 2018 року)

22 січня 1918 року Центральна Рада проголошує незалежність України. Але державний герб ще не був затверджений офіційно. У цей же час відбувається наступ більшовиків. Центральна Рада покидає Київ, їде до Житомира, потім до Сарн і, зрештою, до Коростеня, Житомирської області.

Саме у цьому місті 25 лютого 1918 року на засіданні Малої ради було затверджено державний герб у вигляді тризуба. Однак, ухвалений закон мав лише текстову частину, але не містив графічних додатків.

У березні Грушевський доручив розробити графічну частину архітекторові Василю Кричевському. Вже через два тижні, 22 березня, Михайло Грушевський вносить на розгляд Малої ради готові зображення герба та печатки УНР.

Між проголошенням незалежності і отриманням державного герба минуло два місяці. І якщо на початку 1918 року про тризуб знало вузьке коло фахівців, то наприкінці 1918-го ніхто не уявляв собі іншого національного символу, ніж тризуб.

Грушевський після узаконення тризубу написав про герб, що це «ознака питоменна, незапозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією».

Після березня 1918 року герб почали друкувати на грошових банкнотах та поштових марках номіналами 10, 20, 30 та 40 шагів. Дві перші розробив Антін Середа, інші – Георгій Нарбут. У квітні було ухвалено використовувати ці марки як розмінну монету.

 

                                  

Після приходу до України більшовиків та витіснення військ УНР, поза межами України певний час діяли дипломатичні представництва, які використовували тризуб на бланках та печатках.

 

Від того часу до 1991 року, в часи СРСР, герб був заборонений, його використовували різні організації діаспори, «Карпатська січ», ОУН, УПА, художники інтерпретували символ у своїй творчості.

Минали роки і от 24 червня 1991 року Президія Верховної Ради оголосила конкурс на створення проекту нового державного герба. На конкурс надійшло понад 200 заявок.

Перше місце отримав проект львів’янина Андрія Гречила та Івана Турецького. Відзначили також художника Олексія Кохана. Їм трьом доручили розробити кінцевий варіант.

(Олексій Кохан)

«Ми просиділи три доби у кабінеті Леоніда Танюка, який був головою комісії з питань культури та духовного відродження. За три доби проект був готовий. Робота була напружена, але всі креслення і малюнки ми виконали», – розповідає співавтор нового проекту герба Олексій Кохан.

У той час більшість у Верховній Раді складала фракція комуністів.

За словами Кохана, депутати від Народної ради пропонували відновити герб часів УНР.

«Але за такий герб комуністи би не проголосували. Треба було новий герб, нової держави, нового часу, тому ми розробили інший проект. Ми мали зберегти історичну традицію, використали розробку Кричевського, але треба й було врахувати правила сучасної геральдики. І все це було зроблено», – каже Кохан.

Врешті - решт, тризуб як Малий Державний герб затвердили 19 лютого 1992 - го року Постановою Верховної Ради України. Це стало завершальним етапом символічної візуалізації української державності - маючи Гімн, Прапор і Герб, Україна могла повною мірою презентувати себе в світі.

Наразі неможливо точно сказати, що означає український тризуб. Існують десятки версій його значень, найпопулярніші з них:

Лише у 2013 - му році діями тогочасної влади згадку про Великий герб намагалися прибрати з Конституції, однак це вимагало проведення всеукраїнського референдуму, а після втечі Віктора Януковича питання втратило свою актуальність.

Революційні події 2014 - го року засвідчили вихід розуміння сутності й ціни державних символів України на новий щабель - 25 жовтня 2015 - го року, майже по чверті століття Незалежності, тризуб був встановлений на шпиль будівлі Верховної Ради України замість радянської зірки.

В сьогоднішні важкі часи для всіх українців Малий герб став символом боротьби та підтримки бійців у зоні АТО.