Бій під Крутами за волю України

 Історична година до 100-річчя бою під Крутами проведена в читальному залі Зіньківської районної дитячої бібліотеки. Діти ознайомилися з історичними подіями, подивилися документальний фільм "Пам`ятай про Крути", читали вірші Павла Тичини "Пам`яті тридцяти" присвячений бою під Крутами. Діти переглянули літературу з книжкової викладки "Юні герої крут".

Земля моїх предків - рідне місто моє

      Краєзнавча година "Земля моїх предків - рідне місто моє" проведена в читальному залі Зіньківської районної бібліотеки для учнів 6-х класів. 

      Місто Зіньків було засновано на берегах річки Ташані більше чотири століття тому, і перші згадки про поселення датовано 1604 роком. Його історія пов`язана із Зіньківською фортецею, позначена героїкою козацької доби, овіяна легендами, переказами, увічнена у думках та піснях. За часів визвольної війни Зіньків був сотенним містечком Гадяцького полку, а у ХVІІ ст. став повітовим містечком із власним положенням і гербом. Старовинне місто - центр цілого повіту - згодом стало райцентром на Полтавщині.                                                                                                                      Розглядаючи легендарне місто крізь призму століть, можна побачити, що було воно збагачене неоціненними культурними та духовними здобутками, сповнене унікальними традиціями, які живуть і донині, увінчане славетними перемогами та трудовою звитягою. Чудові краєвиди, знамениті історичні місця Зіньківщини споконвіку були невичерпним джерелом натхнення для багатьох митців і талановитих людей. Багата земля. вигідне розташування, а головне - працьовиті люди, які опанували безліч ремесел, втілювали красу у кераміці, вишивці, шкіряних та тканих виробах, вирощували хліб і садовину, - були головним надбанням цієї землі.       Незліченні скарби духовності подарувала світу щедра зіньківська земля. Жителі міста свято збереігають та шанують пам`ять про своїх видатних земляків, серед яких багато знаних не тільки в україні, а й далеко за її межами діячів науки та культури. У Зінькові народилися етнограф та  літературознавець О. Терещенко, педагог І. Пасяда, актор і режисер Д.Ровінський. З містом пов`язана біографія письменника-гумориста Остапа Вишні, письменників Григора і Григорія Тютюнників, братів Зерових, Марії Романівської та інших відомих постатей.                                                                  Сучасне місто Зіньків - це красиве й ошатне місто з розвинутою соціально-культурною сферою. 

 

Шануймо книгу, як найбільшу святість

В читальному залі Зіньківської районної бібліотеки для дітей пройшов огляд книжкової виставки "Шануймо книгу, як найбільшу святість" для учнів 5-6 класів. Діти ознайомились з творчістю сучасних зарубіжних та дитячих письменників.

Дай, Україно, силоньки мені, а українцям - сили і єднання

 22 січня до Дня соборності України в читальному залі Зіньківської районної дитячої бібліотеки проведена патріотична година "Дай, Україно, силоньки мені, а українцям - сили і єднання" на яку завіталь учні 6-б класу Зіньківської спеціалізованої школи №2. Діти ознайомилися з історичними подіями України та дали відповіді на запитання патріотичної вікторини, проявили ерудицію та високі знаннч з історії України. На заключення діти заспівали гімн України.

 Діти ознайомилися з викладкою літератури до Дня соборності України.

Любіть Україну, як сонце любіть

6 січня виповнилось 120 років від дня народження видатного українського поета, автора вірша "Любіть Україну!", одного з найбільш ліричних українських поетів ХХ століття Володимира Сосюри. Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов'ю промовляло до всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза — це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги.

                          * * *

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Гороскоп від веселого песика

 В читальному залі Зіньківської бібліотеки для дітей проведено огляд періодичних видань "Гороскоп від веселого песика", ознайомлено дітей з гороскопами на 2018 рік який пройде під символом Жовтої Земляної Собаки.

Чарівність Різдвяних свят

 В дитячому садочку №2 пройшов дитячий ранок присвячений Різдвяним святам. Діти декламували вірші, співали колядки, щедрівки, ознайомились із українськими звичаями та традиціями.

Майстер-клас "Зимові візерунки"

 В читальному залі Зіньківської районної бібліотеки для дітей проведено майстер-клас по виготовленню народної іграшки.

Від зими до зими полинемо в свята ми

 Огляд книжкової виставки "Від зими до зими полинемо в свята ми".

Іграшки своїми руками

Майстер-клас "Іграшки своїми руками" проведено в читальному залі Зіньківської районної бібліотеки. Діти вчилися виготовляти новорічні іграшки на ялинку. 

Передзвін зимових свят

породила сина!

Свято Коляди наші предки відзначали 24-25  грудня, яке за новим календарем відзначають 6-7 січня. Коляда - це початок нового сонячного року, "коло" - народження нового сонця, народження нового кола, по якому йтиме сонце.  Це новонароджене сонце і є символом Нового року. Сонце народжується і дає початок Новому року, народженню нового життя. Після зимового сонцестояння 22 грудня день починає прибувати і сонце повертає на літо. У цей день українці шанували Сонце, а також батька всіх богів - Сварога. Це було велике і веселе свято із багатьма традиціями. Сьогодні свято Коляди переплилось із християнським святом Різдва і обряди поєдналися. Коляду крім українців, святкують інші слав`янські народи: росіяни, білоруси під назвою Каляди, литовці - Kаledos, а також поляки, які називають свято Коleda.   

           6 січня відзначають Святий вечір. Оселю прикрашають святковими вишитими рушниками, вікна витинанками. На покутті встановлюють солом`яного Дідуха, зробленого з останнього обжинкового снопа. Дідух - це дідівський дух, символ роду, він залишається на почесному місці впродовж усіх зимових свят.                                                                                                     Свят-вечір свято родинне. Увечері перед Різдвом, коли на небі загорілася перша зірка, кожна родина збирається за столом до святої вечері, на який традиційно ставлять тарілку для тих, кого вже немає і водночас для несподіваного гостя. На вечерю подають 12 святкових пісних страв - 12 вважається священним числом, у році 12 місяців, у Христа 12 апостолів.                     Перш за все на столі мають бути кутя та узвар. До них - пиріжки з капустою, вишнями та маком, вареники. На Багату кутю обов`язково подають страви з риби, капусняк, голубці, киселі - залежно від місцевих звичаїв 12 священних страв трохи відрізняються. Страв із м`яса на Свят-вечір не подають. Діти цього вечора несуть рідним святкову вечерю - калач, пиріжки, солодощі. Відвідують бабусів, дідусів, хрещених і таким чином об`єднують за вечерею всіх родичів за одним столом. 

  Зранку 7 січня настає Різдво. За давніми переказами саме цього дня у містечку ВІфліємі Пречиста Діва Марія породила  Ісуса Христа - Божого Сина. На Різдво починають колядувати, прославляючи Ісуса Христа (А колись Коляду та молоде Сонце). Передзвін зимових свят Веселі гурти колядників із осяйною восьмикутною звіздою ходять від хати до хати, співають колядок, бажають урожаю, багатства, усіляких гараздів, сповіщають радісну новину: Діва Марія породила сина!.. Колядка
Між колядників були переодягнені пастушки, ангели, цар Ірод. Колядницькою ватагою керує отаман - він веде перемовини з господарем, несе Звізду і тому називається Звіздарем. Крім того, у ватазі є Міхоноша, який несе торбу і збирає в неї те, що наколядували. Господарі пригощають колядників солодощами. Колядують протягом усіх Різдвяних свят.
Після Різдва 14 січня настає старий Новий рік. Того ж дня відзначається свято Василя. Дійство розпочинається 13 січня - на Маланки, на Щедрий вечір. Хлопці та дівчата знову ходили від хати до хати, бажаючи господарям щедрого вечора і доброго здоров`я на ввесь рік - щедрували. На Різдво вони були колядниками, на Щедрий вечір - щедрівники. Різдвяні вистави  про народження Христа називалися "Вертеп", "Звізда", "Пастушки", а новорічні - "Коза", "Маланки". Коза з дідом, бабою, солдатом, циганом, міхоношею проситься до хати. У хаті, стрибаючи, коза спускала дух. Після чудернацького зцілення коза оживала і під радісну щедрівку вискакувала з хати. Коза
Не менш запальну і веселу вдачу мала Маланка, яка зі своїм нареченим Васелем, а також іншими ряженими ходили щедрувати. В новорічних колядках та щедрівках співали про весну. про те як Василько жито сіє, як Маланка пасе качура, про зозулю...Маланка
19 січня приходить святе Водохреща, або Йордан. З цим великим святом також пов`язано багато цікавих обрядів.   Свята закінчувалися на  другий день після Водохреща. В давнину підпалювали колесо і котили вгору, що символізувало Сонце, приказуючи "Вгору котись, з весною повертайся!"

З історії новорічної іграшки

Традиція прикрашати ялинку на Новий рік походить з Німеччини. Вона зародилася ще в ХVI столітті. Тоді за новорічні прикраси слугували печиво, цукерки та червонобокі яблука. Перша склянна ялинкова кулька була виготовлена в Тюрингії (Саксонія) в 1848 році, того року невродили яблука.           В  Україну традиція прикрашати вічнозелену красуню прийшла на прикінці ХІХ століття, на початку ХХ століття. Перші ялинкові прикраси робили з паперу, прикрашали новорічне дерево яблуками, цукерками, горіхами, бубликами.  Склянні прикраси в Російській імперії ввійшли в моду в середині ХІХ століття. В Росії ставити ялинку запровадив Петро I.     З середини XIX століття ялинки стояли у кожному багатому домі. Чому багатому? Бо такі ялинки, уже обвішані їстівними прикрасами продавалися у кондитерських магазинах. Коштувала така ялинка як половина річного доходу багатого фабриканта. Власне скляних іграшок було мало - одна-дві. Їх вішали вище, щоб їх не дістали діти, а те, що нижче – прянички, бублички і цукерки – дозволялося дітям зривати і забирати. Причому заможні люди часто ставили благодійні ялинки – для дітей з бідних сімей.    Іграшки того часу, були або привезені із Німеччини або зроблені по їхніх технологіях місцевими майстрами. Їх продавали у нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був  магазин Івана Кордеса, заснований ще в 1834-му році. Ціни там були великі. Набір звірят з так званого дрезденського картонажу, прикрашеного золотистою або сріблястою мішурою коштував від 5 до 10 рублів. Скляні в рази більше. Купити іграшку зі скла для жителя Росії кінця XIX століття — те ж саме, що сучаснику придбати автівку.  Крім їстівних прикрас, фігурок звірят на ялинці обов’язково були Віфлеємська зірка із 6-ма кутами на верхівці — бо святкували тоді Різдво і янголи – із паперовими обличчями, приклеєними до «тіла» з тканини, мережива, бісеру. До початку XX століття лиця стали робити опуклими, з картону, пізніше — порцеляновими. Були іграшки і з вати, накрученої на дротяний каркас: так оформляли фігурки дітей, янголят, клоунів, моряків. На ялинках розвішували бутафорські фрукти з пап’є-маше, оксамиту.         З 1917 року по 1935 рік в Радянському Союзі святкувати Новий рік було суворо заборонено. Тільки з 1935 року відновилась традиція новорічних свят в школах та дитячих садках,  ялинка ввійшла в оселю кожної дитини. Іграшки виготовляли власноруч з паперу та вати. До того ж зникли всі традиційні іграшки релігійного характеру - ангели та віфліємська зірка, котра  була замінена на радянську рубінову. Зовнішній вигляд ялинкових прикрас та їх смислове навантаження змінювалися відповідно до історичних реалій -  це прапори, міні-кремлі, комсомолки у червоних хустинках, піонери, будьонівці. З’явилися іграшки-підвіски у формі зірки з серпом і молотом, кулі з зірками. Ера повітроплавання відбилася на ялинках іграшками-дирижаблями з написом «СРСР», літачками, парашутами з крихітними парашутистами, танками, броньовиками. З 1947 року 1 січня знову стало святковим вихідним днем. До Нового 1949 року випустили серію новорічних іграшок, що зображали казкових героїв та принцес. У 1949 році  святкували 150-річний ювілей Олександра Сергійовича Пушкіна. На честь цієї дати виробники іграшок випустили прикраси, які зображували героїв його казок. Так на ялинках з’явилися золоті півники, — Іван Царевич, Руслан і Людмила.

В 1953 році  російською мовою вийшов переклад книги Джанні Родарі «Пригоди Чіполліно»,  випустили невеликим тиражем серію персонажів казки. Там був Сеньйор Помідора, Барон Апельсин, сестри Черешні. У середині 50-х років випустили серію новорічних іграшок літературних героїв: братик Кролик і братик Лис, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Крокодил з Тотошою і Кокошою, доктор Айболить. Часто ялинкові прикраси зображали в формі тварин. У 1956-му виходить фільм «Карнавальна ніч» Ельдара Рязанова, і відразу ж мода переноситься на ялинкові прикраси у вигляді годинника, на якому за 5 хвилин північ.

Виготовляли іграшки у вигляді  овочів та фруктів, що символізувало достаток в країні - кукурудза, морква, перець, снопи пшениці, огірки та інші овочі-фрукти. Ялинка стає уособленням мрії. Чого нема вдома, те є на ялинці. Скажімо, побутові предмети: кавники, чайники, самоварчик, вазочки, настільні лампи — атрибути звичайного нормального людського побуту. Цікавими ялинковими прикрасами були буси. Після польоту в космос Юрія Гагаріна  ялинку прикрашали космічними ракетами,  космонавтами, кометами. З 1966-ого року новорічна іграшка як унікальний феномен з точки зору форми припиняє своє існування. Колекціонери збирають іграшки виготовлені лише до цього часу. Кустарне виробництво ялинкової іграшки припиняється, і починається машинне виробництво.  Це  кулі, сніжинки, шишки.  Змінюються часи та традиції, та новорічне дерево і сьогодні є уособленням новорічних та Різдвяних святкувань. Прикраси дуже обережно дістають з коробок та валізок, що зберігаються роками і передаються від покоління до покоління, і з урочистістю розвішують на гілочки новорічного дерева. Бо то  символи родинного затишку, уособлення сімейного свята.

 Засніжений будиночок. 60-ті роки.

 Сніговик. 60-ті роки.

 Матрьошка.

 Сова.60-ті роки.

 Янгол. Сучасність.

 Авторська іграшка Бедюх Валинтини Борисівни.

Авторська іграшка Бедюх Валинтини Борисівни.