Відділ обслуговування дітей КЗ "Зіньківська публічна бібліотека ім. В.Г.Короленка": вересня 2020

понеділок, 28 вересня 2020 р.

Скарбниця багатовікової мудрості (До Всеукраїнського дня бібліотек)

Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня, це професійне свято працівників близько 40 тисяч діючих бібліотек.

Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до книжкового фонду, та відкриває електронний ресурс для користувачів. Функції сучасних бібліотек стають значно ширшими, тут проводять книжкові виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва, конференції, брифінги та творчі вечори.

Нові технології стрімко впливають на соціальне та культурне життя користувачів, а це не може не позначитися на функціонуванні бібліотеки.

Сьогодні для декого у бібліотеці незвичайним буде здаватися те, що більшість відвідувачів сидить біля моніторів комп'ютерів. А ідеальним бібліотечним простором вважається наявність комп'ютеризованих робочих місць, зручних меблів та обов'язкову наявність Wi-Fi. Бібліотеки повинні відповідати запитам читача, а саме мобільності та можливості отримання максимуму інформації в одній установі. При цьому книги не відходять на другий план, залишаючись класичним джерелом інформації.

Доказом того, що бібліотеки не збираються зникати, є нещодавнє відкриття в англійському місті Бірмінгемі найбільшої в Європі публічної бібліотеки, на створення якої з бюджету міста було витрачено 188 мільйонів фунтів стерлінгів. Будівля Бірмінгемської бібліотеки складається з десяти рівнів: просторого входу та холу з мезоніном, нижнього підземного поверху із закритою терасою, чотирьох поверхів для громадського доступу та двох відкритих терас, також два окремих рівні займають архів і кімнати для працівників бібліотеки, а на останньому поверсі будівлі розташована кімната, присвячена Шекспіру.

Бірмінгемська бібліотека має цікавий сучасний дизайн, що поєднує в собі вплив арт-деко, космічних ідей і сучасних технологій. У бібліотеці проходитимуть інсталяції, різноманітні вистави і шоу, майстер-класи. Заходи, що відбуватимуться там, охоплять різні галузі культури, адже головна ідея полягає в тому, щоб зробити бібліотеку місцем, куди приходитимуть люди, об'єднані спільними інтересами. Працівники бібліотеки планують залучити більше трьох з половиною мільйонів відвідувачів на рік і ще мільйони відвідувачів онлайн.

Люди із задоволенням приходять до бібліотек не тільки через сучасний дизайн та наявність новітніх технологій. Останнім часом активно поширюється буккросинг – обмін книгами, коли одна людина залишає прочитану нею книгу у спеціальному місці для того, щоб хтось інший міг взяти цю книгу та прочитати. Усе частіше полиці для буккросингу можна знайти в кафе, парках та, звичайно ж, у бібліотеках.

Зіньківська районна бібліотека також стала більш сучасною та адаптувалася до потреб відвідувачів, надаючи не тільки доступ до дитячого книжкового фонду, що налічує 15 тисяч примірників, а й надає безкоштовний доступ до мережі Інтернет. Тут проходять цікаві тав різноманітні масові заходи.

Незважаючи на швидкісний Інтернет, що забезпечує неперервний доступ до різних джерел інформації, користувачі Зіньківської районної бібліотеки для дітей звертаються до друкованих книг, знаходячи відповіді на свої запитання саме там. І це не дивно, адже віртуальний досвід ніколи не замінить досвід відвідування бібліотеки, читання книг. Очевидно, що у світі, переповненому цифровими технологіями, діти відчувають потребу у відвідуванні дитячих бібліотек, знайомству з дитячою книгою.

Сподіваємося, що День бібліотек – свято не лише для бібліотечних працівників, а й для усіх наших маленьких читачів та керівників дитячого читання. Зі святом вас, дорогі друзі!

Фото з історії роботи Зіньківської районної бібліотеки для дітей.

пʼятницю, 25 вересня 2020 р.

Любі наші маленькі читачі!

До Вашої уваги – свіжа преса!

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

Напевне, серед наших читачів є й такі, кого треба вмовляти з’їсти щось корисне та вітамінне. Сьогодні у Вас з’явиться можливість разом зі своїми батьками або друзями створити фруктово – овочеві шедеври, а потім поласувати ними і назавжди полюбити їх. І допоможе в цьому стаття «Фруктові тваринки».

1. Мазурок О. Фруктові тваринки / О. Мазурок. // Джміль. – 2020. - №9. – С 12 – 13.

Також для тих читачів, які полюбляють малювати на всіляких незвичних речах або предметах є стаття з назвою «Малюнки на камінцях».

2. Вінтоняк І. Малюнки на камінцях (Образотворче мистецтво) / І. Вінтоняк. // Джміль. – 2020. - №9. – С 14.

Читачі, що полюбляють картини, які виконані в незвичній техніці зможуть відвідати вернісаж і поринути у бесіду за гравюрою Івана Батечка «Чорна – біла розповідь» і також навчаться цікавій техніці малювання зі статтею «Гравіруємо!».

3. Окремова К. Чорно – біла розповідь (Бесіда за гравюрою Івана Батечка) / К. Окремова. // Джміль. – 2020. - №9. – С 20 – 21.

4. Нападій Н. Гравіруємо! (Образотворче мистецтво) / Н. Нападій. // Джміль. – 2020. - №9. – С 22 – 23.

Упевнені, що багато хто з наших читачів мріє здійснити космічну мандрівку. Стаття «Хто може полетіти в космос?» розповість, що для цього потрібно.

5. Вінтоняк І. Хто може полетіти в космос? (Сучасні досягнення. Природа) / І. Вінтоняк. // Джміль. – 2020. - №9. – С 24 – 26.

Саме тоді, коли на носі вихідні й коли не потрібно квапитися до садочка чи школи, можуть трапитися найдивовижніші пригоди. Особливо якщо ввімкнути чарівну музику і фантазію. Зі статтею «У пошуках ляльки» наші читачі зможуть поринути у музичну казку за п’єсами з «Дитячого альбому» П. Чайковського.

Сподіваємось наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!

6. Скуратовська О та ін. У пошуках ляльки (Музична казка за п’єсами з «Дитячого альбому» П. Чайковського) / О. Скуратовська; В. Скуратовський. // Джміль. – 2020. - №9. – С 28 – 31.

P.S: Хочете послухати онлайн музичну казку П. Чайковського?! Це просто! Через додаток Play Market (що є у Вашому телефоні) завантажте QR код сканер (з його допомогою Ви зможете прослухати музичну казку, про яку йтеться в статті). Далі, завантажте фото статті з даними QR кодами на робочий стіл свого комп'ютера, збільшіть зображення до потрібного Вам розміру, відскануйте QR сканером коди музичних композицій і все надалі Ви вже зможете насолоджуватися онлайн прослуховуванням музичних композицій П. Чайковського. Бажаємо Вам приємно провести свій час відпочинку! :)

вівторок, 22 вересня 2020 р.

Корифей українського театру

(175 - річчя від дня народження Івана Карповича Карпенка - Карого (1845 — 1907), українського письменника та драматурга)

Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.

Перебуваючи в Єлисаветграді (1865 — 1884), Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля, разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Переведений трохи більш як на рік до Херсона, він познайомився з колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства і товаришем Т. Шевченка Д. П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав "багато корисних книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір і Островський зайняли перше місце".

1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.

Демократичні переконання Тобілевича закономірно привели його до участі в організації (разом з П. І. Михалевичем) таємного гуртка, на засіданнях якого вивчали праці М. Чернишевського, Ф. Лассаля, Д. Мілля, К. Маркса та Ф. Енгельса. З метою популяризації революційно-демократичної та народницької літератури у гуртку планувалось перекласти українською мовою ряд творів російської белетристики — Г. Успенського, Ф. Решетникова, Ф. Нефедова, М. Наумова, О. Левітова, М. Златовратського та ін., підготувати загальний нарис політичної економії за М. Чернишевським. У цій роботі найактивнішу участь брав Тобілевич.

До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання "Новобранець" (написане 1881р., опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається, могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання державної машини.

Наскільки щільно в житті Тобілевича поєднувалась творча й громадсько-політична діяльність, свідчить той факт, що й оповідання "Новобранець", і першу свою драму "Бурлака" ("Чабан", 1883) він подавав на обговорення нелегального гуртка. Завершувати "Бурлаку", як і "Хто винен?" ("Безталанна"), драматургові довелось уже в Новочеркаську, куди його було вислано у травні 1884р. за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним "злочинцям". Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню.

У 1886р. в Херсоні було видано перший "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми "Бондарівна" і "Хто винен?" та комедія "Розумний і дурень", а в 1887р. опубліковано "Наймичку". Але їх майже не купували, бо публіка не була привчена читати п'єси.

П'єси, створені Карпенком-Карим протягом майже п'ятнадцяти років, відбивають еволюцію явища, яке видозмінювалось буквально на очах драматурга — "глитайства". Його персонажам — Михайлові Михайловичу ("Бурлака"), Окуню ("Розумний і дурень", 1885), Цокулю ("Наймичка", 1885), Калитці ("Сто тисяч", 1890), Пузиреві ("Хазяїн", 1900) — притаманне не просто збільшення економічних масштабів їх діяльності, їх здирства, воно ще яскравіше виявляє їх людську дрібність, а то й нікчемність, духовну порожнечу. Дещо осторонь їх стоїть Мартин Боруля, який домагається дворянського звання. Сатиричне зерно комедії "Мартин Боруля" (1886) пов'язане вже не із засобами збагачення чи привласнення того, що належить іншим, а з прагненням сільської буржуазії до політично-правової рівності з дворянством.

Дві останні гіркі комедії — "Суєта" (1903) і "Житейське море" (1904; визначена автором як "протяг", тобто продовження, "Суєти") — драматург назвав "сценами", наче визнаючи приналежність їх до європейської нової драми. Так, у "Суєті" відсутній головний герой, і п'єса являє ряд сцен, покликаних характеризувати спосіб життя й мислення заможного селянина та його дорослих дітей, які представляють різні соціальні шари суспільства (хлібороб, учитель, дрібні службовці).

Навесні 1887р. І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на Україну, але ще до кінця 1888р. він перебував на хуторі "Надія" (тепер заповідник у Кіровоградській області) під гласним наглядом поліції (негласний нагляд було знято з нього 12 березня 1903р.). Діставши громадянські права, Карпенко-Карий приєднався до нової театральної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург. У 1897р. він складає "Записку до з'їзду сценічних діячів", де з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.

Написане Карпенком-Карим протягом 90-х рр. на сучасну тематику виявляє прагнення дати народові "пьесы серьезные, моральные, нравоисправительные, исторические". З повчальною метою створена побутова комедія "Судженої конем не об'їдеш" (переробка з Еркмана-Шатріана, 1892), в соціально-побутовій драмі "Батькова казка" (1892) також очевидна моралізаторська тенденція, підкреслена другою її назвою — "Гріх і покаяння". Певним дидактизмом позначена драма "Понад Дніпром" (1897).

На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переконанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п'єси "Бондарівна" (1884), "Паливода XVIII століття" (1893; підготовчим етапом було створення у 1884р. п'єси "З Івана пан, а з пана Іван"), "Чумаки" (1897), "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896), "Сава Чалий" (1899), "Гандзя" (1902).

Твори Карпенка-Карого "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896) та "Гандзя" (1902) були спробами на фольклорному матеріалі, присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.

Трагедії Карпенка-Карого "Сава Чалий", так само створеній на основі народної історичної пісні, притаманні глибокий психологізм, точна й переконлива вмотивованість дій та вчинків героїв.

І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907р. у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі "Надія".

Драматургія І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. В художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами. Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.