Глянув вересень веселий - йти до школи час: тільки й чути дружній гомін, знову зустріч, рідний клас!

Дорогі школярі! Колектив працівників Зіньківської районної бібліотеки для дітей від щирого серця  вітає вас зі святом - Днем Знань!

 1 вересня — це початок нового навчального року, старт для боротьби за знання, за відмінні оцінки, за вірних друзів, за подолання нових висот.

1 вересня — це початок нового етапу в житті для дітей, які стали сьогодні першокласниками.  Сміливіше знайомтеся з цим дивовижним світом знань і відкриттів. Світлий шкільний клас і перша вчителька чекають на вас. Нехай уроки будуть цікавими, шкільна дружба – міцною!

Шкільні роки – це чудова і незабутня пора для кожної людини. 

Шановні батьки, бабусі і дідусі, які з хвилюванням проводжають своїх чад до школи! Зі святом! Нехай ваші діти частіше тішать вас гарними знаннями, а вам – терпіння. Нехай у вас завжди вистачає на дітей часу, грошей, тепла, любові та енергії!

Любі діти! Ми раді бачити вас у стінах Зіньківської районної бібліотеки для дітей. На вас чекають цікаві та пізнавальні книги, які допоможуть вам у навчанні та спілкуванні з друзями.

 

                Любі наші маленькі читачі!
              До Вашої уваги – свіжа преса!

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

Тут Ви за допомогою полімерної глини навчитеся ліпити червонокрилого розписного малюра.

1.    Ліпимо червонокрилого розписного малюра (Рукоділля). // Візерунок у долонях. – 2020. - №7. – С 6 – 8.

Зі статті «Як у серпні дбаємо, так узимку маємо» дізнаєтеся про серпневі прикмети.

2.    Як у серпні дбаємо, так узимку маємо (Прикмети серпня). // Колобочок. – 2020. - №8. – С 2 – 3.

Також з пізнавальної сторіночки дізнаєтеся сім цікавих фактів про Україну.

3.    7 цікавих фактів про Україну. // Колобочок. – 2020. - №8. – С 6.

В журналі «Задавака» прочитаєте про найстрашніші археологічні розкопки, найневибагливіших акваріумних рибок, а також пройдите цікавий тест «Чи хороша ти подруга?».

4.    Найстрашніші археологічні розкопки (Цікаві факти). // Задавака. – 2020. - №15. – С 3.

5.    Найневибагливіші акваріумні рибки. // Задавака. – 2020. - №15. – С 4.

6.    Чи хороша ти подруга? (Тест). // Задавака. – 2020. - №15. – С 5.

І на сам кінець зможете приготувати сухе італійське печиво – біскотті.

Сподіваємось наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!

7.    Готуємо біскотті – сухе італійське печиво! (Смачний рецепт). // Задавака. – 2020. - №15. – С 15.

У духовному і політичному житті кожного народу є події, що назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. 29 років тому відбулася подія, що ознаменувала початок нової ери в історії нашої держави: 24 серпня 1991 року на політичній карті світу з'явилася нова незалежна держава – Україна. На честь цієї доленосної події встановили національне свято – День незалежності України. 

   24 серпня – це особлива дата для кожного українця, незалежно від віросповідання і політичних поглядів. День незалежності України – свято української державності, свято пам’яті про цілі покоління наших предків, які  боролися за рідну землю. З кожним роком українці все глибше усвідомлюють історичну значущість цієї дати.

До Дня Незалежності в читальному залі Зіньківської районної бібліотеки організована книжкова виставка "Держава славна - Україна".

 

 

               Любі наші маленькі читачі!
            До Вашої уваги – свіжа преса!

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

Тут Ви дізнаєтеся про маленьких коней – поні. Скільки порід налічує цей дивовижний коник?! Дізнаєтеся про їхній спосіб життя, чим зазвичай вони харчуются та багато чого іншого.

У молекулярній кухні доволі часто поєднуються здавалося би непоєднувані смаки. Шоколад і часник, полуниця і томати, вишня і базилік, огірок і перець чилі, кавун і моцарела – не зовсім звичні, але, як стверджують прихильники фудпейрінгу, вдалі поєднання. «Кулінарна провокація» саме таку назву має стаття в якій про дивовижні поєднання цих та інших продуктів розповість вам сучасна молекулярна кулінарія.

Кевлар – не надто поширене слово, проте воно відоме навіть хлопчакам, які полюбляють грати в онлайн – гру «World of Tanks». Саме про винахідницю цього б здавалося звичного на даний час кевлару з якого виготовляють каски та жилети для військових – Стефані Луїзу Кволек (1923 – 2014), розповість стаття «Хімікиня, яка зробила наш світ безпечнішим».

Пустелі. Асоціації очевидні та однозначні. Подекуди ви вже звикли до фактів про пустелю Антарктиду, Сахару, Атакаму як очевидних рекордсменів у своїй номінації. Але є «родичі» таких ландшафтів, які дивують навіть найдосвідченіших туристів. Саме про «родичів» цих відомих пустель ви дізнаєтесь зі статті «Парад пустельних унікумів».

Про різнокольорові, як веселка Іриси, розповість вам стаття «Веселкові квіти, або півнячий хвіст».

«Рекорди космічної малечі: комети», саме таку назву має стаття з якої ви дізнаєтесь про таємничих хвостатих гостей зоряного неба, які теж встановили чимало рекордів!

Фізично – філологічно – космічна суміш, саме такими словами можна охарактеризувати той незвичний «коктейль» про який буде йти мова в статті «Коктейль із мови, фізики та таксі у космос».

І наостанок з допомогою «Мовних барв» ви вирушите в поетичну мандрівку і порините у світ творчості обдарованої жінки, майстерної української письменниці – Лесі Українки. Сподіваємось наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!

1.    Поні (Все про поні). // Ведмедик Баррі. – 2020. – №7 – 8. – С 24.

2.    Боярських Г. Кулінарна провокація (Хімія на кухні, молекулярна кулінарія) / Г. Боярських. // Колосок. – 2020. – №8. – С 2 – 9.

3.    Рудас Ю. Хімікиня, яка зробила наш світ безпечнішим (Біографія Стефані Луїзи Кволек (1923 – 2014), яка винайшла кевлар) / Ю. Рудас. // Колосок. – 2020. – №8. – С 10 – 15.

4.    Пасанецька Ю. Парад пустельних унікумів (Озера і лагуни, оазиси з екзотичними рослинами і кам’яні скульптури серед унікальних пустель земної кулі) / Ю. Пасанецька. // Колосок. – 2020. – №8. – С 16 – 25.

5.    Вихівська Г. Веселкові квіти, або півнячий хвіст (Іриси. Квіти) / Г. Вихівська. // Колосок. – 2020. – №8. – С 26 – 33.

6.    Шевчук О. Рекорди космічної малечі: комети (Все про комети) / О. Шевчук. // Колосок. – 2020. – №8. – С 34 – 39.

7.    Мороз І. Коктейль із мови, фізики та такі у космос (Фізика і життя) / І. Мороз. // Колосок. – 2020. – №8. – С 40 – 45.

8.    Мовні барви («Contra Spem Spero!» Л. Українка). // Колосок. – 2020. – №8. – С 48 – 49.

Він бачив природу, розумів її та відчував серцем. (До 160-річниці від дня народження Ернеста Сетона-Томпсона)

 

Ернест Сетон-Томпсон народився (1860-1946) в Англії, в невеликому містечку Саус-Шільдсе. Але він не був англійцем за походженням. Його предки були вихідцями із Шотландії. Перекази про славне минуле любовно зберігалися в сім'ї, як і про мисливські успіхи багатьох їх членів, які належали до старовинного роду, особливо про лорда Сетона, пристрасного мисливця, який убив у тому ж XVIII столітті останнього вовка на Британських островах. Багато років по тому, ставши відомим письменником, Сетон-Томпсон відновив старовинне прізвище роду, зберігши на якийсь час подвійне прізвище, під яким він і утвердився як письменник у світовій літературі.

Як людина різнобічно обдарована, він розповів про своє життя в написаній ним на схилі років книжці "Стежка художника-натураліста" (1941), в російському перекладі "Моє життя".

Батько майбутнього письменника був людиною заможною, власником близько десяти суден, які перевозили товар в усі кінці світу. Численна родина — в ній було чотирнадцять дітей (четверо з них померло в ранньому віці) — жила в достатку. Сетон-Томпсон був наймолодшим, десятою дитиною. Уже в ранньому віці він пройнявся любов'ю до тварин. Хоч би як гірко він плакав, варто було лише йому сказати: "Дивись, пташка!" або показати якусь комашку, щоб він замовк. 

Правдиво описує письменник епізод кривавої розправи, в якій він і сам брав участь, над сусідськими курми, які заблукали на їх ділянку. Пізніше з'явився і страх і сором за те, що вчинив. Мабуть, саме після цієї події письменник почав замислюватися про тяжкі й нерідко драматичні взаємовідносини між людиною і природою, про необхідність захищати її від людських бажань, які шкодять природі.

У перші роки дитинства Сетона-Томпсона справи батька погіршилися, і, коли хлопчику виповнилося шість років, уся родина переїхала в пошуках щастя до Канади. Спочатку вони улаштувалися в місті Ліндсей, у провінції Онтаріо, а чотири роки по тому переїхали до Торонто, тоді невеличке містечко, оточене лісами.

Цей переїзд до Канади визначив подальшу долю письменника. Хлопчик опинився в зовсім незвичних для нього умовах. Йому відкрився новий світ лісів, де було багато різноманітних тварин та птахів.

Юному Ернесту найбільше запам'яталося, як руками батьків та братів був зведений їх перший дім, у будівництві якого і він, малюк, теж брав участь.  Запам'ятав, як на його очах брати підстрелили першого оленя, і свої почуття: бажання вцілити в нього, а потім почуття болю при вигляді тварини, яка загинула на очах.

Весь свій вільний час хлопець завжди проводив у полях, лісах, спостерігаючи за життям тварин та пташок. Уже до закінчення школи він знав, що стане натуралістом. Але батько був проти, бо ця професія не давала змоги заробити багато грошей. Він вважав, що краще вчитися на художника, малюючи своїх улюблених тварин. Тому він почав малювати. Навчав його місцевий майстер. Юнак вступає до місцевої художньої школи, де отримує золоту медаль.

У 1879 році Ернест їде до Лондона вступати в Королівську Академію Мистецтв. Але тільки наступного року він був зарахований і дістав можливість пройти семирічний курс навчання. Найбільшою втіхою для нього тоді було відвідування зоопарку, де він просиджував цілими днями, роблячи ескізи тварин. Але провчився він в академії недовго. Постійна потреба в грошах, голодування надірвали його сили, і він змушений був повернутися додому в 1882 році.

Сетон-Томпсон оселився в Манітобі й повернувся до своєї улюбленої справи — спостереження за тваринами. У цей час він пише й публікує багато статей про тварин, а в 1886 році виходить його перша книга "Ссавці Манітоби", після якої невдовзі й з'явилася низка видань наукового характеру.

У 1898 році Сетон-Томпсон видав книжку "Тварини, яких я знав", яка змусила заговорити про нього як про письменника, котрий знову відкрив для людини світ тварин. Услід за нею з'явилися такі книжки, як: "Доля гнаних" (1901), "Тварини-герої" (1905), "Дикі тварини у себе вдома", що лише зміцнили про нього це враження.

Головні герої Сетона-Томпсона — не лише однієї, двох, а кількох десятків книжок — тварини. Іноді свійські, але здебільшого дикі, лісові, яких сучасним людям, як правило, доводилося бачити лише в зоопарку, в маленькій і незручній клітці.

Сетон-Томпсон описує їхнє життя на волі, де вони з'являються в усій своїй красі, ні в чому не поступаючись людині, а переважно перевершуючи її, зі своїм особливим характером, звичками, зі своїм неповторним характером, з єдиною у своєму роді долею, примхливі повороти якої захоплюють не менш ніж інтриги пригодницького роману.

В історіях, які розповідає письменник, є багато незвичайного. Його герої — вінніпезький вовк, пес Бінго, який врятував господаря від вірної загибелі; мудрий вожак зграї вовків Лобо, котрий легко розгадує всі хитрощі мисливців, і його подруга Бланка; койот Тіто; кролик Джек і багато інших — обдаровані ніби надзвичайними якостями, проте самі розповіді вражають передусім своєю реалістичністю. Це "невигадані історії". Письменник говорить лише про те, що бачив, у чому сам брав участь. Але й бачення, і його участь — особливі. Навколишній світ він бачив очима натураліста не просто залюбленого в природу,  людини, яка ретельно вивчає її в усіх проявах, яка намагається збагнути її таємниці, підходить до неї з науковою об'єктивністю.

Сетон-Томпсон ретельно вивчив звички найрізноманітніших тварин та птахів. Коли він писав про тварин, читачі були вражені спостережливістю автора. Про все Томпсон писав так, неначе сам був колись вороном, чи лисом, чи ведмедем. У деталях знав побут тварин, знав, як вони виводять своє потомство, як знаходять їжу, і до яких хитрощів удаються, щоб обдурити своїх ворогів. І це невипадково, адже він був ученим і десятки років провів, спостерігаючи за багатьма тваринами канадських лісів. Все побачене він заносив до свого щоденника натураліста, яким користувався, коли починав писати свої твори, де "олюднював" своїх тварин. До того ж письменник чудово малював. Як правило, він сам ілюстрував свої книжки й залишив тисячі малюночків з натури.

Але тварини були не єдиним захопленням Сетона-Томпсона. Іншою його пристрастю були індіанці, їх побут, їхня "лісова наука". Письменник глибоко захоплювався тим, як індіанці, чиє життя минало в лісах, серед дикої природи, вміли читати її, мов відкриту книжку, проникаючи в усі її таємниці Вивченню їхнього життя він присвятив багато років.

Це все знайшло відображення в книжках Сетона-Томпсона, які були не менш відомими, ніж його розповіді про тварин. Серед цих книжок були: "Берестяний сувій індіанців" (1907), "Книга лісової науки й індіанських премудрощів" (1912), "Підручник лісовика" (1912), "Євангеліє червоношкірого" (1938). До книжок про індіанців відносять також і книжку "Рольф у лісах" (1911).

"Лобо"

Головним героєм цього оповідання є величезний вожак зграї сірих вовків — Лобо, який спустошував долину Куррумпо протягом багатьох років. Його гучне ревіння, добре відоме всім пастухам, лякало весь населений край північної частини Нової Мексики. Добре відома була також його малочисельна зграя, в якій була й вовчиця Бланка, подруга Лобо, котра здійснювала набіги на стада корів і отари овець не тільки заради споживи, а й задля розваги, з'їдаючи при цьому лише відбірні шматки м'яса молодих телиць. Завдяки своєму вожакові ці вовки були невловимі: вони ніколи не потрапляли в пастки й мовби глузували над усіма хитрощами, що їх намагалися застосувати скотарі та мисливці. У оповідача цієї історії, колишнього мисливця на вовків, вожак викликав почуття поваги за свій гострий розум, спритність і винахідливість. Але герой прибув на ранчо з метою допомогти фермерам у боротьбі з цією лютою зграєю. Багато невдач спіткало його, перш ніж він зрозумів, на який гачок можна підчепити верховода. Під час цих пошуків ми разом з автором маємо змогу завдяки його натуралістичним описам уявити собі скелясті гори, де ховалися вовки, фермерські садиби, картини розправ над вівцями тощо. Оповідач добре вивчив вдачу вожака і, як кмітливий мисливець, зрозумів його слабке місце (як одинак він був нездоланним і міг загинути лише через необережність товариша, якому довіряв). Блискучий план спрацював відмінно, приманкою послужила Бланка, і Лобо, шукаючи її, таки потрапив у пастку. Але загибель цього гігантського вовка — справжня трагедія. Зрада друзів, презирство до тих, хто переміг, туга за загиблою коханою і, нарешті, гідна смерть викликають непідробний жаль до цього хижого звіра.

ОСНОВНІ ТВОРИ АВТОРА:

"Стежка художника-натураліста", "Моє життя", "Мої дикі друзі", "Доля гнаних", "Тварини-герої", "Дикі тварини у себе вдома", "Берестяний свиток індійців", "Книга лісної науки і індійських премудрощів", "Підручник лісовика", "Євангеліє червоношкірого", "Рольф у лесах".

Святий Спас прийшов до нас

19 серпня відзначають свято Преображення Господнє, або Спас. Цього дня у церквах святять яблука, груші, мед і обжинкові вінки, або колосся жита та пшениці.
Преображення Господнє відзначається з ІV ст. на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, здійснивши половину свого земного служіння і довівши достатньо свою божественність вченням та чудесами, вирішив незвичайним способом показати учням славу свого Божества. 
У Біблії розповідається, що людина не може побачити Бога й після цього залишитися живою, тому всьому світові Бог з’явився не у своїй Славі – люди не змогли б витримати її, а зробити подібним до людей, утілившись у своєму синові. У момент Преображення Бог дав можливість лише трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння у людському тілі Христа божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла – звістка людству про те, що всяка матерія може бути обожненою. Обожнення людини – це відновлення того образу, за яким людина створена, це звістка про можливість преображення всього світу й людства…
Народні назви цього свята – Другий або Яблучний Спас.
Крім яблук, цього дня на церковну паперть приносили й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик після обідні мав благословити та почитати над ним молитву, за що вдячні прихожани ділились з ним так званими початками – потроху від кожного сорту з принесених плодів.
Побожні люди не їдять до Спаса фруктів, бо на тім світі душі померлих не скуштують яблучка.
Повернувшись з церкви, родина, урочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, – «щоб садовина родила». Пригощали одне одного пирогами, фруктами.
Свячений мед та віск зберігають до наступної весни і використовують для підгодовування бджіл.
Існує повіря, що свячені на Спаса яблука допомагають при сліпоті. Освячене зілля також використовують: волошки – проти падучої, запою, внутрішнього жару; відвар сон-трави – при безсонні.
За народними прикметами, на Спаса літо зустрічається з осінню, першим холодом. У деяких регіонах України від цього свята вже починалися приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас – держи рукавиці про запас!».

                              

             Любі наші маленькі читачі!
          До Вашої уваги – свіжа преса!

У зв’язку з тимчасовим припиненням обслуговування користувачів – дітей у Зіньківській бібліотеці для дітей ми розпочинаємо серію оглядів періодичних видань на блозі нашої бібліотеки. Вам будуть запропоновані найбільш цікаві та актуальні новинки періодики з різних тем, яку передплачує наша книгозбірня.

Сьогодні Вашій увазі пропонуємо статті з журналів.

Тут Ви дізнаєтеся про вітамін В12, про те, чому він такий важливий для організму і в яких продуктах він міститься. Про один з найбільш вирощуваних овочів у світі – цибулю Ви дізнаєтеся зі статті в журналі «Кузя». Також прихильникам фольклору різних країн світу сподобається японська народна казка «Ямамба». Сподіваємось наші підбірки стануть Вам у нагоді, гарного перегляду!

1.    Бондар О. Ямамба (Японська народна казка) / О. Бондар. // Малятко. – 2020. - №8. – С 12.

2.    Вітамін В12: чому він таких важливий для організму і в яких продуктах міститься. // Домашня кулінарія. – 2020.- №8. – С 15.

3.    Цікаві факти про цибулю. // Кузя. – 2020. - №8. – С 14.

Пурпурові вітрила Олександра Гріна

Олександр Грін (справжнє ім’я — Олександр Степанович Гриневський; 11 (23) серпня 1880 — 8 липня 1932) — російський письменник, представник романтичного реалізму, революціонер. Почав друкуватися в 1906 році, всього опублікував близько 400 творів.

Творець вигаданої країни, яка завдяки критику К. Зелінському отримала назву «Грінландія». У цій країні відбувається дія багатьох його творів, у тому числі найвідоміших його романтичних книжок — «Бегущая по волнам» та «Алые паруса».

Народився в місті Слобідське Вятської губернії в родині польського офіцера Стефана Гриневського. У 1896 році закінчив 4-класне В’ятське міське училище і поїхав до Одеси. Вів кочівницький спосіб життя, працював матросом, рибалкою, мив золото на Уралі, служив в армії, де і вступив в партію соціалістів-революціонерів. У Севастополі займався агітацією, за що був заарештований і засуджений — раз побував в тюрмі і тричі був у засланні.

Публікувався з 1906 року. Перша книжка — «Заслуга рядового Пантелеева» — була агітаційною, тож тираж брошури конфіскували жандарми. Згодом Грін відійшов від безпосередньої політичної діяльності і став професійним літератором.

У 1912 році переїхав до Петербургу, писав оповідання. Після революції, яку Грін болісно пережив, що видно з його оповідань 1918–1919 років, головною темою його творчості стала боротьба між свободою і несвободою.

Одним з найкращих творів Гріна вважається повість-феєрія «Алые паруса» (1923). 1924 року Грін переїхав до Феодосії. Поступово його творчість починає суперечити ідеологічним рамкам партії, тож Гріна перестають публікувати. У 1930 році письменник переїхав до Старого Криму, де через 2 роки помер.

Чисте довкілля? Почни з себе!

 

 

 Інформаційна година для учнів 5-9 класів

  

Кожен  повинен розуміти – чисте довкілля починається з власного двору, з власного будинку. Тільки, коли всі  будемо  полоти бур’ян, не  захаращуватимемо територію сміттям, чистота стане  нормою життя. 

На сьогодні забруднення навколишнього середовища досягло критичної точки і ми все частіше чуємо слова «забруднення навколишнього середовища», «забруднення довкілля». Ми вже стали звикати до цих слів і продовжуємо свою бездіяльність. 

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), у 2007 році вперше зображено вплив шкідливих факторів навколишнього середовища на конкретні хвороби та травми. В доповіді ВООЗ “Профілактика хвороб за допомогою навколишнього середовища – оцінка тяжкості хвороб, викликаних навколишнім середовищем” зазначається, що 24% всіх хвороб у світі виникають та розвиваються через погані умови навколишнього середовища. Причому у дітей з цим пов’язано 33% всіх випадків захворювань! 

Основні джерела забруднення довкілля:

Промисловість (довкілля, переробна);

Транспорт ( наприклад автотранспорт міста є джерелом близько 60-70% забруднення повітря);

Сільське господарство ( агрохімікати, добрива, різні засоби для боротьби із хворобами рослин, шкідниками, бур’янами);

Побутові (тверді та рідкі побутові відходи, продукти горіння, що утворюються в результаті роботи опалювальних систем).

 

З вищезазначеного можна сказати, що найбільш актуальні екологічні проблеми, які можуть впливати на здоров’я це :

– забруднення повітря;

– забруднення води;

– проблема відходів;

– якість питної води;

– забруднення ґрунту;

– якість продутів харчування;

– радіаційне забруднення;

– отрутохімікати в С/Г;

– йододефіцит;

– зберігання непридатних пестицидів;

– зменшення озеленення;

– забруднення важкими металами;

– неконтрольоване вирубування лісу.

 

 Тому у місті, де ми проживаємо, слід звернути увагу на:

 

• збільшення кількості встановлення відповідних сміттєвих баків та своєчасний вивіз сміття;

• дотримуватись сортування сміття, як це роблять у країнах Європи й Америки: харчове сміття знищується, консервні банки — переробляються; скляні чи пластмасові пляшки використовуються повторно або переробляються і знову запускаються у виробництво;

• дотримання правила «сміття має потрапляти туди, де воно найменш завдаватиме шкоди людям і природі»;

• заборонити в жодному разі спалювати сміття;

• здійснення діяльності із додержанням вимог екологічної безпеки;

• учням  та жителям міста пропагувати здоровий спосіб життя в екологічно чистому середовищі, насаджувати дерева, кущі, квіти, підтримувати чистоту біля будинків, по берегах річки,  у парках (можна проводити так звані дні здоров’я).

 

Хочеш навести лад у країні, де живеш, – почни зі свого міста. Хочеш, щоб був порядок у рідному місті, – прибери вулицю. Хочеш гуляти чистими вулицями – прибери власний двір… Хочеш жити в чистому домі – почни з себе!

Отже, задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все треба дбати про чистоту тієї території, де ми проживаємо. Адже чисте довкілля – наше здоров’я, а отже – наша мета! Адже ми всі добре знаємо як поводитись так, щоб не зашкодити природі. І якщо ми не будемо байдужими до проблем довкілля і дотримуватимемось вище наведених пропозицій, можна сподіватися, що будуть чистими кожна вулиця, місто , село, загалом країна, а люди будуть у злагоді з природою.

 

Тільки спільними зусиллями всього людства ми зможемо досягти позитивних результатів і здоров’я наступних поколінь!