З історії новорічної іграшки

Традиція прикрашати ялинку на Новий рік походить з Німеччини. Вона зародилася ще в ХVI столітті. Тоді за новорічні прикраси слугували печиво, цукерки та червонобокі яблука. Перша склянна ялинкова кулька була виготовлена в Тюрингії (Саксонія) в 1848 році, того року невродили яблука.           В  Україну традиція прикрашати вічнозелену красуню прийшла на прикінці ХІХ століття, на початку ХХ століття. Перші ялинкові прикраси робили з паперу, прикрашали новорічне дерево яблуками, цукерками, горіхами, бубликами.  Склянні прикраси в Російській імперії ввійшли в моду в середині ХІХ століття. В Росії ставити ялинку запровадив Петро I.     З середини XIX століття ялинки стояли у кожному багатому домі. Чому багатому? Бо такі ялинки, уже обвішані їстівними прикрасами продавалися у кондитерських магазинах. Коштувала така ялинка як половина річного доходу багатого фабриканта. Власне скляних іграшок було мало - одна-дві. Їх вішали вище, щоб їх не дістали діти, а те, що нижче – прянички, бублички і цукерки – дозволялося дітям зривати і забирати. Причому заможні люди часто ставили благодійні ялинки – для дітей з бідних сімей.    Іграшки того часу, були або привезені із Німеччини або зроблені по їхніх технологіях місцевими майстрами. Їх продавали у нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був  магазин Івана Кордеса, заснований ще в 1834-му році. Ціни там були великі. Набір звірят з так званого дрезденського картонажу, прикрашеного золотистою або сріблястою мішурою коштував від 5 до 10 рублів. Скляні в рази більше. Купити іграшку зі скла для жителя Росії кінця XIX століття — те ж саме, що сучаснику придбати автівку.  Крім їстівних прикрас, фігурок звірят на ялинці обов’язково були Віфлеємська зірка із 6-ма кутами на верхівці — бо святкували тоді Різдво і янголи – із паперовими обличчями, приклеєними до «тіла» з тканини, мережива, бісеру. До початку XX століття лиця стали робити опуклими, з картону, пізніше — порцеляновими. Були іграшки і з вати, накрученої на дротяний каркас: так оформляли фігурки дітей, янголят, клоунів, моряків. На ялинках розвішували бутафорські фрукти з пап’є-маше, оксамиту.         З 1917 року по 1935 рік в Радянському Союзі святкувати Новий рік було суворо заборонено. Тільки з 1935 року відновилась традиція новорічних свят в школах та дитячих садках,  ялинка ввійшла в оселю кожної дитини. Іграшки виготовляли власноруч з паперу та вати. До того ж зникли всі традиційні іграшки релігійного характеру - ангели та віфліємська зірка, котра  була замінена на радянську рубінову. Зовнішній вигляд ялинкових прикрас та їх смислове навантаження змінювалися відповідно до історичних реалій -  це прапори, міні-кремлі, комсомолки у червоних хустинках, піонери, будьонівці. З’явилися іграшки-підвіски у формі зірки з серпом і молотом, кулі з зірками. Ера повітроплавання відбилася на ялинках іграшками-дирижаблями з написом «СРСР», літачками, парашутами з крихітними парашутистами, танками, броньовиками. З 1947 року 1 січня знову стало святковим вихідним днем. До Нового 1949 року випустили серію новорічних іграшок, що зображали казкових героїв та принцес. У 1949 році  святкували 150-річний ювілей Олександра Сергійовича Пушкіна. На честь цієї дати виробники іграшок випустили прикраси, які зображували героїв його казок. Так на ялинках з’явилися золоті півники, — Іван Царевич, Руслан і Людмила.

В 1953 році  російською мовою вийшов переклад книги Джанні Родарі «Пригоди Чіполліно»,  випустили невеликим тиражем серію персонажів казки. Там був Сеньйор Помідора, Барон Апельсин, сестри Черешні. У середині 50-х років випустили серію новорічних іграшок літературних героїв: братик Кролик і братик Лис, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Крокодил з Тотошою і Кокошою, доктор Айболить. Часто ялинкові прикраси зображали в формі тварин. У 1956-му виходить фільм «Карнавальна ніч» Ельдара Рязанова, і відразу ж мода переноситься на ялинкові прикраси у вигляді годинника, на якому за 5 хвилин північ.

Виготовляли іграшки у вигляді  овочів та фруктів, що символізувало достаток в країні - кукурудза, морква, перець, снопи пшениці, огірки та інші овочі-фрукти. Ялинка стає уособленням мрії. Чого нема вдома, те є на ялинці. Скажімо, побутові предмети: кавники, чайники, самоварчик, вазочки, настільні лампи — атрибути звичайного нормального людського побуту. Цікавими ялинковими прикрасами були буси. Після польоту в космос Юрія Гагаріна  ялинку прикрашали космічними ракетами,  космонавтами, кометами. З 1966-ого року новорічна іграшка як унікальний феномен з точки зору форми припиняє своє існування. Колекціонери збирають іграшки виготовлені лише до цього часу. Кустарне виробництво ялинкової іграшки припиняється, і починається машинне виробництво.  Це  кулі, сніжинки, шишки.  Змінюються часи та традиції, та новорічне дерево і сьогодні є уособленням новорічних та Різдвяних святкувань. Прикраси дуже обережно дістають з коробок та валізок, що зберігаються роками і передаються від покоління до покоління, і з урочистістю розвішують на гілочки новорічного дерева. Бо то  символи родинного затишку, уособлення сімейного свята.

 Засніжений будиночок. 60-ті роки.

 Сніговик. 60-ті роки.

 Матрьошка.

 Сова.60-ті роки.

 Янгол. Сучасність.

 Авторська іграшка Бедюх Валинтини Борисівни.

Авторська іграшка Бедюх Валинтини Борисівни.