Про українські рушники та вишиванки знають повсюди і в
Україні і далеко за її межами, а от про ляльку-мотанку подекуди не знають нічого. Прекрасно що традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Мотанки давні родинні обереги українців. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь.
Україні і далеко за її межами, а от про ляльку-мотанку подекуди не знають нічого. Прекрасно що традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Мотанки давні родинні обереги українців. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь.
Перші вузликові ляльки-мотанки, зявилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.
Сама назва ляльки-мотанки походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була тай лишається унікальним витвором майстра, звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. Інколи для позначення ляльки використовується поняття «кукла» проте використання цього поняття не є правильним не лише з точки зору правопису, ай базуючись на тому що «куклой» наші предки називали жмут колосся, що лишався край поля та прикрашався стрічками та квітами, лишали це колосся аби урожай наступного року був кращим ніж цього.
З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території україни з’явилися на стоянці в Чернігівській області. Древні ж греки використовували такі ляльки як жертву для свого пантеону богів. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах.
Особливості та традиції створення ляльки мотанки
Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали вражених обличь немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці що очі такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Не доброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.
Особливими українські мотанки також робить й той факт що лише жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки, зазвичай це були. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості - «Донди».
Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанки виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах.
Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині.
В сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтерьеру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстів починають використовувати різноманітні матеріали орієнтуючись лише на власні вподобання.
Ознаки справжньої української мотанки
Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи лялько майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовлення дотримуються головного правила - лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.
Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів.
Як би там не було, проте мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберігом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.
