Краса зимових свят

                                   

                                  Традиції Різдвяних святкувань  

            З настанням зимових свят у природі насправді розпочинається новий цикл. Здається зима починає писати неповторну зимову казу. І так мудро все те робить, що ми й не помічаємо, як звичайнісінькі буденні речі несподівано починають перетворюватися на чарівні  та небачені дивовижні, прекрасні свята.                                                                                                                                           Напевно, чи не найдужче ми любимо зиму саме за унікальну поезію її неповторних свят, за ту казкову стихію, в якій перебуваємо під час святкування  Новорічно-Різдвяних свят.  

                          А вже в хаті кутя й сіно, З Різдвом Христовим, Україно!    

       6-7 січня в Україні святкують Святвечір та Різдво Христове, діти ходять від хати до хати щоб колядувати. А прийшла ця традиція до нас з далеких-далеких років, від наших пращурів ще з язичницьких часів. Свято Коляди наші предки відзначали 24-25 грудня, яке за новим стилем припало на 6-7 січня. Коляда - це початок нового сонячного року. Після зимового сонцестояння день починає прибувати і сонце повертає на літо. У ці дні вшановують Сонце, а також батька всіх богів Сварога. Це було велике і веселе свято із багатою традицією. Сьогодні свято Коляди переплилося з християнськими святами Святвечором та Різдвом, і обряди поєдналися. Коляду крім українців святкують інші народи колишнього Князівства Руського і Литовського: білоруси під назвою КАЛЯДИ, литовці - KALEDOS, а також поляки, які називають свято KOLEDA.

6 січня відзначають Святий вечір або багату кутю. Оселю прикрашають витинанками, святковими рушниками, розвішують солом`яних різдвяних "пауків". На покутті встановлюють Дідуха, зробленого з останнього обжинкового снопа. Дідух - це дідівський дух, символ роду, він залишається на почесному місці впродовж усіх зимових свят, дідух набуває чудодійної сили й приносить господарям щастя й достаток в хату. 

Свят-вечір свято родинне. Сім`я збирається за столом, на який традиційно ставлять тарілку для тих, кого вже немає і водночас для несподіваного гостя. На вечерю подають 12 святкових страв - 12 вважаються священним числом, у році 12 місяців. Перш за все на столі мають бути кутя та узвар. До них - пиріжки з капустою, квасолею чи маком, вареники. На Багату кутю обов`язково подають страви з риби. Капуста з грибами, голубці, киселі - залежно від місцевого звичаю 12 священих страв трохи відрізняються. Страв із м`яса на Святвечір не подають. 

Як на небі з`явиться першаРіздвяна  зірка, запахне Свята вечеря на столі, сім`я сідає за стіл. Господар запалює свічку і родина молиться за живих і померлих. Потім господар набирає люжку куті та йде на двір запрошувати мороза: "Морозе, морозе, іди кутю їсти! А як не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю!"

Діти цього вечора несуть святкову вечерю своїм хрещеним батькам, дідусеві з бабусею, дядькам та тіткам, недужим та самотнім людям, яких годиться в таку пору перевідати, і таким чином об`єднують вечерею всіх родичів, неначе за одним столом. 

На Святвечір починають колядувати, прославляючи Ісуса Христа(а колись Коляду та молоде Сонце). А як завмирає серце, коли почуєш веселий гомін надворі - колядники! Від їхніх дзвінких голосочків, від золотої зірки, яку вони здіймають високо над головами, яснішає, здається, в цілому світі. Все перпетворюється на казку, на дивовижне свято, яке розкочується радісною луною від села і до села, від міста до міста, від краю до краю. Нема йому ніде ні заметів, ані перепон, лише чути по всіх усюдах:                                                                                        Нова радість стала,                                                                                                        яка не бувала.                                                                                                                  Над вертепом звізда ясна                                                                                              світлом засіяла...

Колядники з восьмикутною зіркою ходять від оселі до оселі, співають колядки, які виникли ще до  прийняття християнства. І потім із одного кінця гукають "Христос родився!" А з другого так само гучно відповідають: "Славімо його!" Тоді знов колядка за колядкою! Колядники вшановують господарів та їх дітей, бажають родині щастя та здоров`я, щедрого урожаю, багатства, усіляких гараздів. Зміст колядок не змінювався ще з дохристиянських часів. У відповідь господарі нагороджують колядників солодощами та грошима. Колядують протягом усіх Різдвяних свят, аж до Водохреща. В Карпатах колядують з трембітою та скрипкою.                             А за тиждень - щедрівка за щедрівкою! 13 січня відзначаємо Маланку, або Щедрий вечір, а 14 січня - Святого Василя, або старий Новий рік, коли шанують святого Василя і завершують вшанування господаря й роду. На Щедрий вечір на столі має бути щедра вечеря з кутею і всілякими смачними стравами. Наступного дня з ранку діти вже на вулиці. Цілий день до хати навідуються посівальники - малі й молоді, веселі й кмітливі хлопці. Сіють на господаря пшеничним зерном і дзвінко вітають. Щедрівки співають до самих Водохрещ. Неповторні Різдвяні  свята нагадують виставу, що запам`ятовується на все життя. Нехай наші душі щоразу зігріває незгасне світло прадавніх українських свят!

До уваги користувачів-дітей в читальному залі Зіньківської районної дитячої бібліотеки  до новорічно-різдвяних свят організовано книжкову виставку-кросворд "Краса зимових свят",  де зібрана література про традиції святкування новорічних та різдвяних свят в Україні.