Декларація про Державний суверенітет

      (Правовий путівник)

31 рік тому 16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила доленосний документ – прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яким визначені основи державного, політичного, економічного ладу та підкреслені самостійність і суверенітет України. 

За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів тодішньої Верховної Ради. За цей документ з 385 присутніх на засіданні депутатів проголосували 355, проти 4, не взяли участі 26 (18 з них незабаром попросили зарахувати свої голоси «за»). 

Верховна Рада 1990 рік.

Від дня прийняття документу від імені народу могла виступати виключно Верховна Рада України, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною. При прийнятті Декларації про державний суверенітет України влітку 1990 року ВР УРСР керувалася волею народу України, прагненням створити демократичне суспільство, потребою всебічного забезпечення прав і свобод людини, пошаною до національних прав усіх народів, турботою про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнанням необхідності побудови правової держави, а також мала на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України. 

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації.

У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».

Одним із головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.

Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.

Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації. 

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Київ, 16 липня 1990 року.

Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

Важливо, що Декларація передбачала державний суверенітет не Української РСР, а України. Хоча при її прийнятті не вдалося уникнути згадки про союзний договір, про те, що принципи Декларації будуть використовуватися при його укладанні.

Через це, за спогадами відомого українського правозахисника, одного з лідерів опозиційної у тодішньому парламенті Народної ради Левка Лук’яненка, він навіть подумував над тим, щоб не голосувати за Декларацію. Але її позитивний зміст був настільки великий, «що бочку меду мусили прийняти з тою ложкою дьогтю». 

Левко Лук’яненко на засіданні ВР під час прийняття Декларації.

Справді, з точки зору державного суверенітету України позитивний зміст Декларації явно переважав і був більш ніж промовистий. Щоб у цьому переконатися, досить перечитати текст цього документа.

Оригінальний текст Декларації про державний суверенітет України, ухваленої 16 липня 1990 року

Звичайно, Декларація має тільки тоді значимість і вагомість, коли її положення втілюються в життя, наповнюються реальним змістом. І ми сьогодні, з висоти більш ніж трьох десятиліть з часу її прийняття, чітко бачимо ті намагання й потуги, які здійснювалися в Україні після прийняття Декларації. 

Витяг з Декларації про державний суверенітет України з підписами декларантів (Копія). 16 липня 1990 р.

Перед ухвалою 16 липня 1990 року Декларації про Державний суверенітет України деякі з найбільш революційно налаштованих народних депутатів пропонували проголосити в цьому документі незалежність України, її повний вихід з СРСР.

Ця пропозиція не пройшла. Не могла в ті дні пройти. Для її реалізації тоді ще не настав час. Але він був уже не за горами. До проголошення України незалежною демократичною державою залишалося трохи більше року. 

Київ, 30 вересня 1990 року. Мітинг, на якому закликали до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні.

Однак те, що Декларація про державний суверенітет істотно наблизила цей час, – очевидний і неспростовний факт сучасної української історії. Це був перший офіційний документ, ухвалений переважною більшістю народних депутатів Верховної Ради, з  якого почався відлік реального і остаточного руху України з радянсько-російської імперії до суверенності, самостійності й незалежності.

Декларація про державний суверенітет стала основою для «Акта проголошення Незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Тоді фактично вдруге Україна була проголошена незалежною демократичною державою й остаточно виведена зі складу СРСР. І потім, як ми знаємо, незалежність країни була підтримана на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. 

Левко Лук’яненко читає Акт проголошення Незалежності України на Софійській площі.