А пам’ять народу все зберігає…
Сьогодні ми ще раз переглянемо сторінку історії, яка і через роки пломеніє
кров’ю. Ми спробуємо душею доторкнутися до великого подвигу нашого народу.
В дні травневі, мріями
багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято —
Перемоги радісної день.
Окреслюючи перспективи
майбутнього, ми повинні вдивлятися в минуле, черпати з нього той безцінний
скарб, що не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.
Спробуймо поставити себе на місце наших хоробрих прадідів, які ціною свого
життя захистили Батьківщину, і дамо собі відповідь на питання: чи зміг би я?
Молоде покоління має знати та
пам’ятати героїчне минуле своєї країни.
Минуло 75 років відтоді,
як закінчилася найкривавіша в історії людства війна.
Кожне життя безцінне.
Убивство людьми одне одного ніколи не може бути виправдане!!! «Смерть мільйонів
— це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйону — трагедія».
22 червня 1945 року… Того
пам’ятного літнього ранку рожевий світанок пив росу із трав і замріяно слухав
останні звуки гармоніки в сільському клубі. Випускники 1941 танцювали свій
останній шкільний вальс. Через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку, їх
поглине кривавий вихор Другої Світової війни, яка триватиме 1418 днів і ночей.
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом
котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю
навалилась.
Тремтять гармати. Б’є на
сполох дзвін.
Залізні круки вилітають з
хмари.
Горить Вкраїна з
чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба
кари.
Синів, дочок благає:
«Захистіть!»
Страждає в муках Україна
мила.
І піднімається з глибин
століть
Непоборима, нездоланна сила.
На території України війна не припинялася 1225
днів і ночей — з 22 червня 1941 р. до 28
жовтня 1944 р. По всій території України точилися кровопролитні бої, більш ніж
у 100 населених пунктах бої були особливо запеклими. Саме в Україні
вирішувалася доля Другої світової війни
в Європі.
Фашисти намагалися зруйнувати все створене
розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити із самим українським народом?
Частину його знищити, а частину перетворити на рабів.
Окупаційна влада запроваджувала новий порядок:
улаштовували тюрми і табори, у яких жорстоко й бездушно знущалися над нашими
людьми. Розпочалися масові розстріли мирних жителів.
Загарбники нещадно грабували Україну. Мільйони
юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років було вивезено на примусові роботи до
Німеччини. Для винищення населення на території України було влаштовано 150
концтаборів. Сотні тисяч людей вивезено до так званих «фабрик смерті» —
концтаборів Освенціму, Майданека, Бухенвальду.
Сорок перший. Найважчий. Найгірший. Той, що
зруйнував мирне життя.
На захист Батьківщини
піднявся весь народ.
У ті дні багато людей залишили свої домівки,
близьких і дорогих серцю людей.
На фронт рушав воєнний
ешелон,
І тужний плач летів услід за
нами.
В кишені був у мене медальйон
З адресою заплаканої мами.
Душа щеміла після розcтавань,
Мов краяли її дошкульно леза.
Мелодію тривог і сподівань
Вистукували рейки і колеса.
Є герої, відомі всім, є герої маловідомі, а є
взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність вимірюються не
популярністю. Про це ніхто з героїв у ті моменти й не згадував. Просто вони
знали й завжди собі повторювали: «Якщо не я, так хто ж…» І з молитвою на губах,
з ім’ям матері, дружини чи дитини солдати здійснювали неймовірні подвиги.
Схилися над могилами солдатів
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на
землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у
розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас
живі!
Там сплять навічно
воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й
сини,
Їм не судилось весен
стрічати,
Тих, що стрічаєш ти після
війни.
Там сплять твої
ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами
солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
(М. Познанська).
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та
визволення Європи від фашизму. А ще слід додати мільйони інвалідів, удів,
сиріт, скалічені людські душі, зламані долі...
Герої… Вони вмирали за Батьківщину у
смертельних боях. У партизанських нерівних сутичках із карателями. У
катівнях гестапо. У рідних хатах, охоплених вогнем. Ми не все
знаємо про них. Ще не всіх названо поіменно.
Сьогодні ми звертаємося до історії, щоб
зачерпнути сил із джерел стійкості та нескореності.
У період з 1941 р. до 1945 р.
Україна направила до збройних сил 7 млн людей. Кожен другий з них загинув.
Воїни українці з честю виконали свій військовий обов’язок, зробили вагомий
внесок у звільнення європейських народів від фашизму.
Немає коментарів:
Дописати коментар