пʼятниця, 18 вересня 2020 р.

Зеров Дмитро Костянтинович (20.09.1895-21.12.1971) - видатний український вчений у галузі ботаніки, ботанічної географії, біології. (До 125-ї річниці від дня народження)

 

          Зеров Дмитро Костянтинович народився 20 вересня 1895 року в повітовому місті Зіньків на Полтавщині в багатодітній родині педагога Костянтина Іраклійовича Зерова. Батьківська хата і зараз стоїть на вулиці Дроздівській. 


Родина Зерових, 1918 р. Стоять: Дмитро, Михайло, Костянтин, Олена. Сидять: Євгенія (перша дружина Дмитра), Кость Іраклійович, Марія Яківна, Микола. Малі діти: Георгій, Валерія.

Батько працював вчителем, потім - завідуючим міською школою, нарешті - 1905 року - інспектор народних шкіл, мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів - з-під Диканьки, роду козацького.  Родина мала вісім дітей. Дмитро молодший брат літературознавця, поета і перекладача Миколи Зерова.

Родина Зерових, Київ, серпень 1934 р. Верхній ряд: Дмитро, Костянтин із дружиною Вірою, Микола. Середній ряд: Іван Іщенко (чоловік Валерії), Георгій, Марія (дружина Дмитра), Кость Іраклійович, Марія Яківна. Нижній ряд: Олена, Костик (син Миколи і Софії), Валерія, Софія (дружина Миколи), Михайло

1922 року Дмитро  Зеров закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, став викладачем. 1931 року Дмитра Зерова затверджено на посадах старшого наукового співробітника Комісії повивченню спорових рослин та Ботанічного кабінету і Гербарію при Комітеті по вивченню спорових рослин АН УРСР. 

Упродовж 1931-1969 років працював в Інституті ботаніки АНУРСР старшим науковим співробітником, завідувачем відділу біології, спорових рослин, історії флори і палеоботаніки, заступником директора з наукової частини, директором Інституту ботаніки АН УРСР. Також одночасно викладав у київських інститутах: медичному, ветеринарно-зоотехнічному, гідромеліоративному, в  Київському державному університеті.

15 січня 1936 року Дмитро Зеров отримав учене звання професора, а 20 червня 1937 року успішно захистив докторську дисертацію на тему «Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія». 1939 року Зерова обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

30 червня 1948 року обрано академіком АН УРСР (спеціальність-ботаніка).

Дмитро Костянтинович Зеров був членом бюро Відділення загальної біології АН УРСР, головою українського ботанічного товариства, почесним членом Всесоюзного ботанічного товариства, Болгарського ботанічного товариства. Був членом редакційно-видавничої ради АН УРСР, редакційної колегії "Доповідей АН УРСР", відповідальним редактором "Українського ботанічного журналу" і щорічника "Досягнення ботанічної науки на Україні"(1946-1971).

Дмитро Костянтинович Зеров є автором понад 80 наукових праць, присвячених вивченню боліт, торфовищ і мохів, проблем походження та філогенії рослинного світу, систематики та походження нижчих рослин. Є засновником української палінологічної школи з вивчення верхнього кайнозою. Вчений розкрив винятково важливу роль боліт у збереженні рівноваги в природі, відтворенні екологічно чистого середовища, рослинного й тваринного світу. Вперше описав болотні комплекси України, місце їх розташування, характер рослинності, процеси, що в них відбуваються. Розробив фізіономічну класифікацію рослинності та видів торфу, виділив болотні рослинні комплекси.Сформував основні напрями вивчення торфово-болотного фонду та його використання в народному господарстві країни. 

За участь у виданні п`ятитомника в семи книгах "Визначник грибів України" Дмитру Костянтиновичу Зерову присуджено Державну премію УРСР у галузі наукеи і техніки(1983).

Дружина Дмитра Зерова - міколог Марія Зерова, донька зоолог, доктор біологічних наук, професор Марина Зерова.

Помер Дмитро Костянтинович Зеров 20 грудня 1971 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі. 

На вшанування пам`яті про вченого на фасаді будівлі Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України встановлена гранітна меморіальна дошка.

  Нагороджений Державною премією УРСР (1969 рік)

20 вересня 1965 року присвоєно звання «Заслужений діяч науки УРСР».



1 коментар: