Земля, яку сходив Тарас…

                                 (До 207-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка)

Живий у правді віковій,

В піснях і слові «Заповіту»

Живий у пам’яті людській

Живий!

(А. Німенко).

 

Щороку 9 березня ми вшановуємо нашого Пророка, пробудителя духу народного. Цей рік не став винятком.

Ім’я Тараса Шевченка стало символом України. До нього в українській художній літературі слово “Україна” майже не зустрічається.

У період найглибшого занепаду української нації, здавалося, сам Бог посилає Україні поета, чиє слово було наділено небувалою енергійною силою, здатною відродити цей дух.

Життя Тараса Шевченка було тісно пов’язане з Полтавщиною.

Тарас Шевченко. В Решетилівці 

Першим, хто розпізнав дар письменництва у Шевченка був Євген Гребінка.

Т. Шевченко з глибокою пошаною відзначив той благородний вплив, який ще з дитячих років справив на нього Великий Син України та Полтавщини Іван Петрович Котляревський. Під впливом творчості І. Котляревського Т. Шевченко відчув себе більше поетом ніж художником. Полтавщина також стала місцем становлення його як поета-сатирика.

Зв’язки Великого Кобзаря з Полтавським краєм тісніші, ніж із будь - яким іншим куточком України, хоча в цілому він провів на Полтавщині не так багато часу – в сукупності це близько півтора року. Т.Г. Шевченко побував на території Полтавської губернії в 1843–1844, 1845–1846 роках, востаннє – влітку 1859 року (сучасні межі Полтавської області значно вужчі).

Великий Кобзар тричі приїздив на Україну і тричі відвідував Полтавщину.

Перша подорож (1843 – 1844) – це початок періоду «трьох літ», розпочалася в Качанівці. Євген Гребінка був першим, хто запросив і привіз Т. Шевченка до себе на батьківщину, в Убіжище, влітку 1843 р. У липні - серпні 1843 р. Т. Шевченко проживав у Березовій Рудці, Линовиці, Ісківцях, Лубнах та ін. На початку жовтня з рідної Кирилівки поет знову повернувся на Полтавщину. У Березані 9 жовтня написав вірш «Розрита могила». Тоді ж, приїхавши до Яготина, копіює портрет князя Рєпніна. Загалом проживав там аж до 10 січня 1844 р. В цей період він відвідує Березову Рудку, Андріївку Гадяцького повіту, Пирятин, Ковалівку.

Друга подорож відбулася в 1845 – 1846 рр., після закінчення Петербурзької Академії мистецтв. 23 березня 1845 р. Тарас Шевченко отримав дозвіл на поїздку в Україну і приїхав на запрошення О. А. Лук’яновича в с. Мар’їнське, Миргородського повіту. Там він повинен був малювати портрети членів родини поміщика. Цю справу відклали на осінь, а літо поет провів у роз’їздах по містечках і селах Полтавщини (виконуючи завдання Київської археографічної комісії). Побував у Решетилівці, Шедієвому на Орелі, Василівці (Хорольського повіту), Старих Санжарах, Устивиці, Ромнах та ін. На початку липня 1845 р. Т. Шевченко прибув до Полтави.

«Час приїзду і термін перебування Т. Г. Шевченка у Полтаві точно встановив і переконливо довів відомий літературознавець П. П. Ротач. Він звернув увагу на маловагому на перший погляд деталь російськомовної повісті «Близнецы», у якій відбилися полтавські враження поета: співаки церковного хору, який був на той час у Полтаві, повідомляють герою повісті Степану Мартиновичу Левицькому, що «завтра после литургии владыка отъезжает в Переяслав и что они, его певчие, туда же едут по почте». Звернувшись до «Полтавских губернских ведомостей» за 1845 р., П. П. Ротач з’ясував, що архієпископ прибув у Полтаву 23 червня, а виїхав після 1 липня. Працюючи над повістю у засланні Т. Г. Шевченко, безумовно, не міг читати названу газету, але згадав про подію, свідком якої був сам».

Три-чотири дні у першій декаді липня 1845 р. вважається тим періодом, коли Тарас Шевченко перебував у Полтаві. Якою ж Тарас Шевченко побачив Полтаву? Мабуть такою, яку описує історик М. Сементовський : «Я не могу сказать, чтобы Полтава была пышный, шумный, кипящий жизнью город, как Харьков или другие города; нет, в Полтаве постоянно господствует тишина и спокойствие, кажется, суждено этому городу вечное безмолвие и мир после страшного двухвекового беспокойствия, кровопролитий, окончившихся на полях ее славным поражением всех врагов…» (1846 р.).

Метою перебування Тараса Шевченка в Полтаві було замалювати історичні будівлі та пам’ятні місця. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок «Будинок Котляревського в Полтаві».

Тарас Шевченко. Хрестовоздвиженський монастир в Полтаві

Тарас Шевченко. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві

Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати І. П. Котляревського. Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міське кладовище, відшукав могилу письменника якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої золотими літерами викарбовані на пам’ятнику на могилі поета.

І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка і Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Т. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. В 1963 р. в полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.

У липні Тарас Шевченко відвідав Прилуки, Густинський монастир, Сокиринці; у 20-х числах липня – у Ромнах стає свідком і учасником знаменитого тоді навіть за межами України Іллінського ярмарку. Після поїздки на ярмарок, поет відвідує Сорочинці, Лубни, Переяслав і, сповнений яскравими враженнями, з приходом осені, поспішає углиб Полтавщини. 4 жовтня в Миргороді він пише ліричні вірші «Не завидуй багатому» і «Не женися на багатій». Це були перші ластівки його поетичного злету. Своєрідна «болдинська осінь» Т. Г. Шевченка, проведена в Мар’їнському, ознаменувалася створенням таких визначних творів, як «Єретик», «Сліпий» («Невільник»), «Стоїть в селі Суботові…». Прямуючи з Мар’їнського на Київ, Тарас Григорович відвідує Ісківці, а захворівши, надовго зупиняється у переяславського лікаря Андрія Козачковського. Та навіть хвороба не пригасила вогню духу, і тут, у Переяславі та В’юнищах, поет пише “Наймичку», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», а 25 грудня 1845 р. – безсмертний «Заповіт» («Як умру, то поховайте…»).

Третя подорож почалася 25 травня 1859 р. Тарас Шевченко проїхав через Зіньків і Гадяч у західні повіти губернії, зупинившись лише в Пирятині, де 10 червня написав мініатюру «Ой, маю, маю я оченята…». А в цей час його чекали в Полтаві. Поет дуже хотів заїхати в місто. Його давній друг по Петербургу, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: «Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…». Та не діждались полтавці бажаного гостя. Прийшла сумна звістка про передчасну смерть поета.

Іще за життя Т. Г. Шевченко відчував, що Полтавщина стала близькою йому, й відтоді до кінця життя згадував її села й міста, людей, із якими пощастило познайомитися.

Передчасна смерть завадила черговій поїздці до Полтавщини, але і нині вшановують пам’ять Кобзаря його прихильники. Сьогодні ми згадуємо автора «Заповіту» вдячним, тихим та гордим словом, бо Шевченків світ – це духовно-поетичний феномен, джерело, що живить волю української нації.

Більш детально ознайомитися з життям та творчістю геніального українського Пророка Тараса Григоровича Шевченка вам допоможуть деякі книги з нашої книгозбірні:

Генералюк Л. С. «Святим дивом сяють храми Божі…» Храми України в малярстві, поезії, прозі Шевченка (науково – популярне видання). / Леся Генералюк ; [вступ. сл. Мирослава Поповича ; [Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка Нац. акад. наук України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди Нац. акад. наук України, Нац. музей Тараса Шевченка]. – К.: Видавництво ТОВ «Балтія-Друк». – 2014. – 168 с.: іл.

В даній книзі подається філософський погляд на творчість Великого Кобзаря у єдності його поетичного і малярського здобутку. Візуальний каркас альбому складає образотворче мистецтво Т.Г. Шевченка 1843–1859 р.р.

Симоненко Р. Г, Берестенко В. А. Тарас Шевченко та його доба: док.-хрестом. висвітлення життя й діяльності видат. сина України та найближ. у часі спадкоємців і продовжувачів його справи І.Я. Франка, Лесі Українки, М.П.Драгоманова : у трьох томах / Р.Г.Симоненко, В.А.Берестенко; укр. та рос. мовами . – Харків : Фоліо, 2013 . – 495 с.: іл.

Тритомник «Тарас Григорович Шевченко та його доба» – це документально - хрестоматійне висвітлення життя й діяльності видатного сина України великого Кобзаря. В ньому зібрані ретельно перевірені документи, що збереглися, автентичні спогади сучасників – друзів і соратників Шевченка, які близько знали поета, а також наукові дослідження, що базуються на об’єктивному відборі фактів, ґрунтовному й неупередженому їх висвітленні. І том розповідає про становлення й розвиток шевченкознавства, про дослідження творчої спадщини великого митця – поета, художника, революціонера, а також про його злиденні роки дитинства і юності аж до визволення з кріпацтва і вступу до Петербурзької академії художеств.

Тарас Шевченко і Полтавщина. / авт. – уклад. О.А. Білоусько, Т. П. Пустовіт: Полт. обл. держ. адмін.; Полт. обл. рада; Держ. архів Полт. обл.; Полт. краєзн. музей; Центр досл. іст. Полтавщини. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2014. – 500 с.: іл., табл., схеми, портр.

За словами автора книги Олександра Білоуська, вона посідає особливе місце в шевченкіані.

«Її змістом є фізична і духовна присутність Шевченка в історії Полтавщини як за життя Великого Кобзаря , так і після його смерті. Ми вперше надрукуємо матеріали про збір полтавським земством коштів на спорудження пам’ятника Шевченкові. Видання міститиме карту Полтавської губернії, на якій позначено місця, де він був», – сказав Білоусько.

Матеріали першого розділу розкривають участь полтавців у визволенні Шевченка, їхню роль у становленні та розвитку його літературного та мистецького таланту. Проаналізовано всі мистецькі та літературні твори Шевченка, створені на Полтавщині або на тематику, пов’язану з Полтавщиною.

У другому розділі йдеться про вплив Шевченка на утвердження національної свідомості сучасників та наступних поколінь, розвиток національно-визвольного руху.

У книзі можна знайти інформацію: про перший живий пам’ятник Шевченку – дуб, посаджений полтавською громадою в 1861 р.; про участь полтавців у спорудженні духовного храму України на Чернечій горі у Каневі; про народження на полтавській землі «Символу віри молодих українців»; про відзначення на Полтавщині всіх Шевченківських ювілеїв та більшості роковин;

Презентоване видання унікальне ще й тим, що у книзі використають додатки, яких ще ніхто не робив.

Опис картин Т.Г. Шевченка: https://taras-shevchenko.com.ua/ua/roboty_list/spisok-hudozhnih-robit.htm?page=3