Януш Корчак. Життя заради дітей.

(до 145-річниці від дня народження)

 Ім’я Януша Корчака асоціюється в людській свідомості з самопожертвою, героїзмом, мучеництвом і величезною любов’ю до дітей. До кінця своїх днів  він залишився вірним тим простим життєвим істинам, які викладав у своїх літературних творах. І прийняв смерть, відкинувши пропозиції про порятунок, разом зі своїми маленькими вихованцями в газовій камері нацистського концентраційного табору.

         22 липня 1878 року в родині асимільованих польських євреїв Гольдшміт народився первісток. Хлопчика нарекли Ершем Хенриком. Навколишні звали його Генриком на польський манер.

        Він створить ідеальний притулок для забутих і покинутих дітей, назвавши його «Будинком сиріт», і прославиться на всю країну, а потім і на весь світ під псевдонімом Януша Корчака.

         Свою першу освіту юний Гольдшміт отримував у російській гімназії у Варшаві. Головними постулатами навчального закладу були строгість і дисципліна. Вже з першого класу школярі вивчали підручники з латині, а з другого - з французької, німецької та грецької.

         Закінчивши гімназію, юний Гольдшміт вирішує стати лікарем і вступає у Варшавський університет на медичний факультет. В рамках навчальної практики Генрик працює в госпіталях, лікарнях, дитячих єврейських таборах. Спілкування з дітьми приносить йому величезне задоволення, в лікареві-Гольдшміті прокидається педагог. Повернувшись зі служби під час російсько-японської війни, Генрик твердо вирішив: так, він буде лікувати, але не тіла, а душі.

    

    1911 рік став для Гольдшміта знаковим - в будинку номер 92 на вулиці Крохмальній у Варшаві він засновує «Будинок сиріт». Ідею допомогли втілити в життя численні філантропи. Директор відразу ж ставить першу і головну умову - меценати не повинні втручатися в педагогічну і виховну діяльність керівника.

          Також Гольдшміт співпрацює з іншими дитячими притулками, публікується в журналах, пише книги, читає лекції з педагогіки. Тоді-то і з’являються Януш Корчак і добродушний Старий доктор, голос якого звучить з кожного радіоприймача.

         Авторитет педагога і педіатра ріс, і незабаром Корчак вже працював над створенням Будинку для польських дітей на Україні, а в роки війни він знову працював польовим лікарем.

         У 1942-му, за наказом про депортацію євреїв, Януш Корчак, а також близько 200 дітей і його найближча колега і подруга Стефанія Вільчинська, були занурені у вагони і відправлені в сумно відомий концентраційний табір Треблінка. Відомо, що навіть в останній момент Януш мав можливість вибратися, однак він все ж залишився, і разом з усіма розділив сумну долю в газовій камері.

Після себе Януш Корчак залишив  чимало книг, серед яких «Діти вулиці» «Дитя вітальні», «Король Мацюсь Перший», «Як любити дитину» та інші.

У своїх роботах Корчак повчає, але його голос не звучить як сухе повчання. Його наукові спостереження викладені простою доступною мовою, книги дуже автобіографічні і є безцінними даром багатого педагогічного досвіду їх автора.

У Всесвітній день дитини, 20.11.2012 року, в Києві відбулась урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки Янушу Корчаку по вул. Володимирській, 47.

Януш Корчак – людина, яка стала легендою ще за життя, класик дитячої літератури, педагог-новатор, зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей. Він стверджував, що дитина має право бути такою, як вона є, має право на повагу, на помилку, на висловлення своїх думок.